Ти запишеш для неї запах піонів
Рожево білих тонів.
Наче колір моїх багряних надій
Ти поринаєш у цей п’янкий аромат,
Забувши, що ти не висадив останній сорт тих жовтих томат
Жовтий – колір розлуки…
та ти для нього не від’ємна частина сполуки
Наче магніт ти притягуєш його очі
а він згадує запах твого рудого волосся щоночі
Ти вдихаєш запах його щойно написаних на повітрі слів
А для твого вдалого слова не вистачає всіх засіяних ромашками полів
Він триматиме тебе легко і окрилено
і те, що ніколи не впустить
жалким болем його перевірено,
А ти взамін поцілуєш його м’ятно
А він кохатиме завжди і обійматиме на день стократно
Лиш не забудь згадати мене
коли до вас щасливих знову запах піонів дійде…

/Аня Черняк.
P.S./ніколи незнала, як приємно читати вірші присвячені тобі. просто до мурах по шкірі і сліз