Дьявол, наверное

И пускай ты сияешь одна
И вокруг ни единой кометы –
Ты светом своим из окна
Вдохновляешь меня на куплеты.

Хароша атмаза.

Хочу сказати, що дуже сильно тебе кохаю Пробач, що не кажу тобі це так часто. Пробач, що, можливо, і не показую. Пробач за те, що дратую тебе, спречеюсь чи безпідставно ревную. Це своєрідна захисна реакція організму. Я довгенько шукала таку людину, яка мене б розуміла з пів-слова…і рада, що знайшла! А ще - боюсь тебе втратити. Боюсь, що перестану жити, що буде холодно без твоєї усмішки. Ти - частинка мого серця. Ти - частина моєї душі. Ти - моє все! Дякую, що ти в мене є. Я готова зробити хоч мільйон кроків, аби на останньому чекав мене ти. Кохаю тебе, міцно-міцно.

Ну як можна не любити жовті квіти?

М О Є С Е Р Ц Е - Т В О Є.

я ходив за тобою як пес-поводир
рівно три з половиною роки
я стоптав вісім пар черевиків до дір
втратив розум погорду і спокій
твої вічні гонитви і учти нічні
всі ці друзі раби менестрелі
задушила б ти краще мне уві сні
ніж на ці випускати галери
забуваю про біль про більярд і мільярд
незавершених справ і стосунків
я здолав стільки ярдів що жоден джихад
не скасує твоїх поцілунків
мінне поле фуршетів і шлейф дефіле
«телебачення, курва, преса»
я ганяв за тобою як рибне філе
що кохає морську принцесу
я забив сім болтів на дурну борню
за місцину під сонцем демонів
і спалилось інферно ткскзть на корню
демонтовані демони – де вони?
демонтаж інcтруктаж абордаж дебурбаж –
стадій десять а може дванадцять
це не так щоби ох і не так вже щоб аж
ну нормальна сізіфова праця
скільки все потриває не знаєш і ти
ти не звикла що ти вже велика
я твій пес-поводир
я готовий іти
я вже маю нові черевики

У каждого человека есть своя история. У всех есть причина, почему они именно такие, какие они есть. Они именно такие не потому, что им так хочется. Кое-что в прошлом создало их, и иногда это невозможно исправить.

Твою стіну егоїзму не проб"єш навіть найміцнішими патронами.

знайшов свою мамочку?

ой блядь. тобі що говори що не говори ти все одно своє робитимеш. і прикриватимешся друзями

до пізди твої обіцянки

Щастя - це коли ти маєш кого садити на автобус :-)

Кого, блядь їбе яка я людина. Головне ж, де в мене працює мама. Сука заїбало. Пишу заяву за власним. Ах, да. За мене вже написали

Я цілком щаслива. Весь біль уже врісся мені у епітелій. я відчуваю…

Пустота в абсолюте.
Это как мертвые коконы в моём животе.
Две тысячи мокрых бесполезных салютов
Слишком темная тень
на слишком
холодной
воде.

В глубине моей пропасти самые белые птицы,
Самое красное сердце и самый замкнутый круг.
Сегодня я сам себе "Ты" в окружающих лицах,
Сам себе плеер,
И сам себе друг.

В Питере яростный дождь, я для него водосток
Два по сто, заливая чернилами стол,
темно-синими, пятнами. когда нет уже слов
чтобы никто никогда не прочёл этих строф
А я жду тебя снова,
моя Меланхолия
И мы молча летим на восток,
её боль и я.
Пьянящий восторг и так рьяно по воздуху крылья
Но падаю вниз,
покрывая всё пеплом
и пылью.

Поджигаю листы и они очень больно горят.
Эти стихи почему-то
Слишком
больно
горят.