Стать кораблем.

почему он на расстоянии не такой же? это сложно, я понимаю, но беречь нужно ведь.

такой нежный, такой ласковый, такой внимательный, такой кот.

обожаю, как он улыбается, когда…

он меня любит.

и снова он уедет. я так устала. я так влюблена. он такой важный. долго он еще будет так уезжать? так оставлять.

05.03.

і ніхто не бачив раніше щасливіших людей, ніж вони.

04.04.

як я хочу назад до варшави, назад до нього. дуже, до крику, до відчайдушного крику, до сліз, до болі. як я хочу до варшави. бзмежно просто. навчатись там, працювати, жити. з ним. ми такі щасливі разом. я так хочу туди. я скучила надзвичайно. не вистачає, так не вистачає. я так втомилась. це виснажує, це випиває мене. засинати і прокидатись з тобою.

***

ми з тобою на довгі роки.

кіцюнька моя.

гарнюнька моя, моя красотуля.

білочка моя.

мій гномик. гномики маленькі і милі.

ти така гарнюня. такі гарні очки, гарні бровки, гарні губки, носик, гарне волосся.

рибка.

білка.

манюнька.

23.04.

потому что мне не хватает мужского тепла и ласки, понимания. катастрофический дефицит. мне есть, с кем дружить. мне нужно тепло. именно тепло.

28.04.

расстояние - оно как ветер. если любовь маленькая: оно тушит огонь. если большая - раздувает еще сильне… а вообще, расстояние - єто, блять, расстояние. и у каждого индивидуальная его переносимость. заебали со своими философскими параллелями.

я очень соскучилась. очень.. расстояние убивает что-то общее между людьми, у которых, в принципе, общего не так уж много. нужно просто его приумножить за совместное времяпребывание. это решение нашей проблемы.

интересно, он это понимает? как это вообще видит он? что он видит?

я хочу в варшаву. жить с ним. жить в этой стране. работать там. быть рядом с ним каждый вечер, просыпаться с ним каждое утро. и счастье переполняет. нас обоих. мне не хватает физического контакта. вот почему так сложно. мне важно слышать его, ловить его взгляд, видеть его эмоции, чувствовать его тепло, его поддержку, его заботу, его защиту.

почему мы обое так сильно скрываем свои чувства? прячем их где-то внутри. не раним ими расстояние. для чего мы их раним? мне нужно больше тепла и внимания, больше заботы. а сама я не могу показать больше, так как боюсь перегнуть палку.

я так соскучилась. скоро я проснусь с тобой в одной постели, счастливая. ты притянешь меня поближе, обнимешь крепче, промурлычешь что-то. и я буду бесконечно благодарна, что могу чувствовать это каждое утро. каждое утро.

she is having fun, something inside that was always denied for so many years. she's leaving home.

уехать отсюда. сбежать. может, это не совсем правильно. но я хочу убежать отсюда. в другой мир. в другой ритм. в другое окружение.

заработать деньги и сбежать. у меня есть 2 года. сбежать. но ведь я убегу домой. а это правильно. дом - это место, где чувствуешь себя комфортно, это человек, с которым тебе уютно. дом - это человек.

выучить польский. закончить образование, хорошо закончить, подняться в учебе, не терять свой уровень. за границей никому не нужны лентяи и глупцы. уплыть. переводчик - не мой предел. украина - не мое небо.побочно не помешает, но это не мой предел.

иметь красивое тело.

иметь красивую душу.

иметь развитый интеллект.

иметь здоровые амбиции.

иметь неутомимый авантюризм.

иметь жажду новых открытий.

жить.

беги, форест, беги. there's no place like home.

я хочу стать кораблем. бороздить море. наше море. или, хочешь, я буду твоим попутным ветром? хотя нет, я буду кораблем. я привязываюсь не к человеку, я привязывааюсь к морю, к чувствам. я не делаю то, что нравится этому человеку, я делаю то, что оживит наше море, наши чувства. не стоит подстраиваться под человека. я думаю, это все-таки неправильно. это нечестно. это неискренне. а море нужно рассекать. плавно, уверенно, но ласково, нежно. выстоять в шторм и взволновать штиль.

вырваться отсюда. улететь. оставить. синица - не мой предел. руки - не мое небо. я поймаю журавля. у улечу с ним.

у меня есть 2 года. я заработаю деньги на учебу, на поездку, на проживание. я выучу польский. я найду работу. я поднимусь. я отчалю. я поплыву. я расправлю паруса. расправлю как крылья. улечу. в наше море.

может, у меня нету друзей? хорошие знакомые, товарищи по учебе и университету, сожительницы, бывшие одноклассники, старые знакомые. а друзья? есть ли они у меня? чтобы не забывали. чтобы в любую минуту. чтобы не лгали. чтобы поддерживали. чтобы не пользовались. чтобы ценили. чтобы всегда.

вот почему я так открыта с другими. я отчаянно ищу друзей. я нуждаюсь в них, как бы я не любила одиночество.

мне было хорошо с юлей. мне было хорошо с катей.

мне нужны друзья. мне нужна компания. это же лучшие годы жизни.

все одноразовое. все мои друзья временные. на определенный промежуток времени: двор, школа, университет, работа. мне надоело срывать рубашку, помогать, поддерживать, переживать, открываться. мне надоело обнимать пустоту. я надеюсь, я обрету за жизнь хотя бы одного настоящего друга, ради которого стоит это делать.

чтобы в любую минуту. чтобы всегда.

ми самі створюємо кожну мить. ми - творці свого життя. все можливо, поки не зроблений вибір. абсолютно все. це ефект метелика. ми всемогутні. ми можемо все. ми щосекунди змінюємо світ. все в наших руках. ми творимо себе.

перефарбуватись, змінити зачіску. можливо, зовнішня зміна якось вплине на мій внутрішній стан?

"слухайте своє серце". я так соскучилась. к тебе хочу. у меня катастрофическая нехватка тебя. раньше было как-то не так. сейчас оно по-другому воспринимается. ты такой нужный. особенно сейчас. особенно в эту пору. я так устала от расстояния. расстояния, которое все крушит. мне с тобой так хорошо, так комфортно, так уютно.

и тебя хочу.

ты, Тарас, мне нужен. ты. я услышала правильно, я почувствовала верно. я увидела точно. ты.

быстрее бы все наладилось. быстрее бы все восстановилось. пусто. ветер.

приезжай. и забери меня. пожалуйста. забери меня домой.

я услышала.

мне нравится нравиться. главное, не увлечься.

просто человеку всегда есть, о чем со мной поговорить. он не расценивает цинично мои коммуникационные попытки, поддерживает любой разговор. а все почему? опять же: потому что мы крутимся в одном колесе. вот чего нам не хватает, Тарас. нам нужно быть вместе. я хочу быть с тобой, понимаешь. мне очень интересно с Сашей, весело, непринужденно. раньше я хотела бы быть с ним. но теперь я с тобой быть хочу. с тобой хочу просыпаться. тебе отвечать поцелуем. с тобой дурачиться на людных улицах. с тобой громко смеяться. с тобой разговаривать без каких-либо препепятствий на любую тему. с тобой быть собой. понимаешь? с тобой.

ты-то как все видишь? знать бы. почему ты такой сложный? это хорошо, с одной стороны. но с другой, на расстоянии - это мешает очень. итак дефицит близости и тепла.

мне очень важно не утратить эту нить. мне очень важно быть с тобой собой. мне очень важно, чтобы я была для тебя очень важной.

приезжай.

а потом я к тебе. навсегда.

мне важно быть рядом.

почему так стремлюсь я? я не могу тебя винить, совершенно. я не хочу тянуть тебя вниз. я не хочу быть камнем на шее, ведь я прекрасно понимаю, что оставаться в украине - это подписать себе смертный приговор. но, если все именно так, то я нуждаюсь в тепле. все то время, что нам нужно переждать, выдержать, пройти, я жду от тебя тепла и понимания. не скрывайся. это не тот вариант. мы уже достаточно близки, чтобы снять маску безразличия. мне не нужны букеты роз, кольца и громкие слова любви. мне хватит просто твоего внимания. я замечаю каждую мелочь. я запоминаю ее, поверь. хорошее слово, глубокая песня, внезапное нетематическое нешаблонное сообщение. когда мы рядом, я все чувствую - через твой взгляд, легкую улыбку, зрачки, прикосновения, жесты. как бы ты не хотел подавать виду. но и на расстоянии я тоже нуждаюсь в ласке. я девушка. я твоя девушка. я твоя. почву нужно поливать, а не надеяться, что цветок сам выживет в экстремальных условиях.

приезжай.

мне нужно больше тепла, больше поддержки, больше защиты. мне нужно больше присутствия. мне нужно чувствовать, чувствовать, что меня любят, что я нужна, что меня ценят. мне есть, с кем дружить, мне нужно внимание. не хочу отвыкать. приезжай скорее.

Боже, как мне страшно. как же мне страшно. тревожно. неспокойно. пусто. темно. как мне страшно.

я просто не могу себе представить следующие 2 года. он будет учится в варшаве. мне просто жить не хочется. мне просто тошно от одной мысли об этих 2 годах. мне так страшно. если бы он только знал. он не знает и 10 процентов того, что я чувствую, что я думаю. и я, верно, не знаю и 10 процентов того, что у него на уме. я ничего не знаю. все думаю, что у нас все прекрасно, все замечательно и мы невозможно счастливы. но это не так. все не прекрасно, все совершенно не прекрасно. недругу не пожелаешь такой пытки, такой неуверенности, такой неопределенности. когда тебе дают что-то чудесное, о чнм ты всегда мечтал, а ты успеваешь лишь чуть прикоснуться, лишь взглянуть, лишь почувствовать прикосновение, и его сразу забрают. нет, не забирают, его вырывают из рук. оно приросло, а его отдирают с кожей, с кровью, разрывают все сплетения капиляров, ломают кости. забирают и ставят даже не стеклянный шкаф, даже не в деревянный. его прячут. прячут очень далеко. так что ты забываешь, какое было это прикосновения, что ты чувствовал, как это выглядело. ты забываешь. оно где-то очень далеко. почему у меня его забирают? почему у меня? почему забирают? почему его? почему?

это уже просто невыносимо. у меня депрессия. у всех весенняя влюбленность, а у меня весенняя депрессия. все счастливы, ходят за руку, обнимают друг друга, целуют, чувствуют, видят. все счастливы. он не осознают, мне кажется, насколько большим счастьем они владеют. они ценят это, вероятно. но если ценят, то процентов на 60-65. не больше. они не знают, насколько это дорого видеть и чувствовать, насколько это бесценно иметь возможность быть рядом. они не могут это понять. они не проходят через такое испытание. для них это на столько же привычно, как пить чай. это в порядке вещей. они не ценят это.

я разрываюсь.

почему я могу видеть тебя только в онлайне? нет худшего наказания. видеть самого дорого человека исключительно онлайн, раз в неделю слышать его голос, раз в 3 месяца чувствовать его прикосновение и его взгляд на себе.

иногда я чувствую себя самым несчастным и самым невезучим человеком на земле. я, конечно, знаю, что это не так. что на свете всегда кому-то хуже, чем мне. но именно сейчас я чувствую себя самым маленьким, невзрачным, щуплым, несчастным, одиноким и невезучим человеком. он далеко, он еще долго будет далеко, я не с ним, я еще долго буду не сним, я учусь не там, где хочу, я живу не там, где хочу, я изучаю не то, что хочу, у меня нету достаточно денег, я не худенькая девочка с быстрым метаболизмом, у меня не чистая кожа, у меня всегда что-то пропадает, я не хозяйка своим вещам, я запустила учебу, ведь я не хочу здесь учиться, я не могу позволить себя такое времяпрепровождение, какое хочу, у меня нету друзей, я до жути ленивая и консервативная, я неопределенная, я не имею своей четкой точки зрения, я далеко не красавица, мне сложно изложить свою мысль, у меня мало своих мыслей, я не знаю, что я здесь забыла, я не знаю своего места, я не нашла себя.

замечательная картина.

я никому не могу этого всего сказать, ведь меня никто не поймет. никто. я бы могла попросить у мамы совета. но она не поймет меня, я уверенна. мне просто нужно кому-то все высказать, но мне некому. я хочу получить дельный совет, но мне нет от кого. я хочу просветления ситуации, но по прежнему темно. никто не сможет мне помочь.

раньше было как-то легче.

кто меня поймет?

я растеряна. я не знаю, как быть дальше. что будет дальше. я ни в чем не уверенна. я ничего не знаю. я в лабиринте. выход есть, но как до него добраться. еще он такой интроверт. я совершенно не знаю его мнения по этому поводу. как все видит он. знать бы хотя бы это. кто я.

що нам робити? як це має бути далі? як же це важко. я відвикаю. я не хочу цього. ти так потрібен мені. ти такий необхідний. чи довго це ще так триватиме? я дуже втомилась. дуже. ця відстань вбиває все. вона з кожни днем стирає все більше деталей. мені потрібно міцно тебе обійняти. мені потрібна безпека. ну чому саме ми?

і ще й ти. ти такий таємничий. взагалі неможливо розгадати, що в тебе на душі, про що ти думає, що ти скажеш, про що ти мовчиш. більшого інтроверта за тебе, напевно, більше немає. людина-настрій. а я - людина-індикатор. індикатор твого настрою. не забувай цього.

ти дуже дорогий мені. такий рідний. що ж нам робити? я твоя. ти приютив мене. ти мене зігрів. ти мене змінив. ти мене створив. ти мене знищив. ти перетворив мене і тепер відповідаєш за мене. я твоя. твоя.

тепер я все зрозуміла. тепер я знаю, в чому причина. ніхто не винний. не потрібно винити мене, я не повинна винити тебе. знаєш, у чому проблема? у відстані вона, у відстані. таке цікаве спостереження. який сьогодні видався начсиченим день, насичений на умовиводи. я дуже багато що зрозуміла. прогулянка з сашою, пара біля метро, люмен. я все зрозуміла.

ні, я і справді буваю нудна. з ким не буває. у всіх бувають періоди, коли мовчиш, коли не знаєш, що сказати, коли застій, застій думок. але не в цьому суть. але ми сьогодні гуляли з сашою і нам було дуже цікаво і весело спілкуватись. не було і хвилини, щоб хтось мовчав. ми обов"язково підхоплювали один одного, перескакували з теми на тему, сміялись, шуткували. просто ми кожного дня бачимо один одного, у нас спільне коло знайомих, ми першу половину дня крутимось у одному і тому ж оточені, у одній і тій самій кон"юнктурі. ми бачимось щодня. і от я зрозуміла, коли проводиш свій вільний час із людиною, з вами обома трапляються спільні випадки, вас об"єднують спільні події. ви крутитесь в одному колесі, вам є що обговорити, бо ви в одному колесі, щодня. бесіда іде так невимушено, не змовкає, підхоплюється, практично не вичерпується. спільна кон"юнктура відіграє важливу роль, вона підтримує, вона - фундамент, від якого відгалужуються все нові і нові теми. і ця пара біля метро. я так подумал, чому їм так весело, чому вони щось жваво обговорюють, сміються? вони обидвоє грають у квн, вчаться в одному універсиеті. у них всі друзі спільні. це ж кожного дня стільки новин, стільки історій, стільки чуток! мені є що розказати, але ж ти не зрозумієш, бо ми крутимось не в одному колесі.

котик, нам потрібно дуже постаратись, нам обом. мені - кожного дня розширювати свій кругозір, розвиватись, дізнаватись і бачити щось нове, щось цікаве, вчитись чомусь новому. тобі - зменшити свій цинізм, байдужість, бути більш сприйнятливим.

дуже важко на відстані. тепер я зрозуміла істинну важкість перебування в різних країнах. різне оточення, різне проведення часу, ми окремо, ми не поринаємо у щось разом. а це дуже важливо. як я раніше не могла цього зрозуміти? нам потрібно за літо це виправити. дуже потрібно. нам потрібен спільний простір.

И, если ты вдруг начал что-то понимать И от прозрений захотелось заорать, Давай кричи, но тебя могут не понять: Никто из них не хочет ничего менять.

це так сумно. але ми хочемо. я хочу. ти також хочеш. потрібно постаратись.
тепер я знаю причину, я знаю ключ, я зрозуміла. ми надолужимо, ми все
надолужимо. ми таки зустрінемось. я багато чим готова пожертвувати. ти
такий рідний. я так довго приглядалась, принюхувалась. але ти став таким рідним.
я багато чим готова пожертвувати. гроші, час, місце проживання, коло знайомих,
звички. ти такий рідний. ти такий потрібний. ти такий важливий. ми пройдемо цю
тортуру відстанню. хай ніхто не вірить! нехай!! "ніхто не має права казати тобі, що ти
не можеш". у когось не вийшло, хтось обпікся, хтось здався, хтось не вірить. а хтось
знає ключ, хтось готовий мінятись, хтось готовий міняти, хтось готовий жертвувати,
хтось хоче вирішити мудро, все розклавши по поличкам, без скандалів, хтось тягнеться,
хтось розуміє, чим володіє. хтось розуміє. інші хай і далі продовжують не вірити, мені
все одно на їхню думку. хай не вірять. проте ніхто ніколи в житті не зустріне
щасливіших, ніж ми.

" вот дивись. тобі завжди шось не так. це скажеш – не так. то скажеш – не так. змовчиш – не так. а коли ти кажеш «придумай шось», це рівнозначно тому, шо тебе за 2 секунди хапають за руки, прив’язують до стільця, в очі тицяють лампою на 500 ватт і говорять «придумай шось». коли в тебе є настрій – все прекрасно. коли нема, то мушу розгрібати я. і знову-таки вічно шось не так. того я просто не знаю, шо сказати, шоб стало так. в нас немає спільних знайомих, шоб я могла розказати якусь суперісторію, шоб тобі було зрозуміло, бо ти знаєш цих людей. а якшо я почну розказувати історії, пов‘язані з моїми друзями, ти ж нічого не зрозумієш, бо це зовсім інше коло спілкування. тоже ж не будь егоїстом. якшо мені є шо сказати, я говорю, не треба мене викручувати і зганяти на мені свою апатію. і не потрібно казати, шо у тебе є настрій, бо я дуже добре знаю, який ти, коли він у тебе є".

не будь егоїстом, прошу! і так важко через відстань. трохи по-бабськи я написала, але вже просто накипіло. ну скільки так може продовжуватись? і правда, якщо мені є що сказати, я скажу. хоча знаючи наперед твою реакцію, вже й сумніваюсь. ти ж такий цинік, малий егоїст. не можна так. не можна так цинічно реагувати на все те, що я скажу. мені важливо відчувати розуміння, сприйнятливість з твого боку. для мене важливе твоє щастя, з тобою я філантроп-альтруїст. додай і ти трохи гуманності у своє ставлення до мене, вимкни хоч би на якийсь час свій цинізм, будь м’якшим, прошу. ти такий важливий.

я, в свою чергу, намагатимусь наповнити свій комунікаційний рівень. але нічого не вийде, якщо ти продовжуватимеш у такому ж дусі, бо я просто-напросто боюсь що-небудь сказати. я відмовчуюсь, аби тільки не почути від тебе чергову порцію цинічної репліки. давай шукати шляхи, давай протоптувати стежки, давай зустрінемось.

я ні в чому не впевнена. що мені робити? в мене стільки всього в голові: потрібного і непотрібного, важливого і неважливого, термінового і довгострокового. мені так тривожно. мені так тривожно. я не знаю, що мені робити. що ж мені робити? мені страшно. мені дійсно страшно. хоча насправді ніби і немає чого боятися.

1. віза. як встигнути? коли? чи все вийде? я хочу втекти до нього. там я в безпеці. там у мене немає турбот. там мені не тривожно. з ним мені не тривожно, з ним мені спокійно, з ним я впевнена у кожній наступній секунді. тут же я не стою твердо ногами на землі. я тону. мене засмоктує. мене колише, мене неприємно колише, як при землетрусі. тут я залякана і невпевнена ні в чому. мені терміново потрібно додому, до нього. звідси. назавжди. втекти. утікачі. якнайдалі. тільки не тут. до нього. в обійми. розчинитись.

2. літо. яким воно буде? знову самотнім? знову розбавленим 2ма тижнями щастя? так не може бути вічно. так не може бути вічно. це нестерпно. не просто нестерпно. ми молоді. чому в нас такі перешкоди? чому саме в нас? чому перевіряється щирість? чому крізь все це проходить щирість? чому шльондри зраджують наївно закоханим чоловікам, крутячи ними, як завгодно? і вони разом. вони в одному квадратному метрі. вони засинають у одному ліжку. чому чоловіки зраджують безтями закоханим жінкам, а зранку повертаються і цілують їх, як ні в чому не бувало. і вони разом. вони в одному квадратному метрі. вони прокидаються в одному ліжку. чи довго нам ще так терпіти? скільки? я так чекаю того дня, коли я з посмішкою прокинусь зранку, обніму його якнайміцніше і нарешті відчую, що більше не відчуваю ніякої тривоги, що більше не відчуватиму ніякої тривоги, що не знаю, що таке тривога. прокинусь і твердо знатиму, що мені потрібно, чим мені зайнятись, що я робитиму. я покинусь впевнена у прийдешньому дні. чого мені чекати від тебе, літо? будь ласка, будь добрим до мене. не ображай мене. не випробовуй мене. будь ласка.

3. навчання. яке в біса навчання? мало того, що в мене голова забита іншим, так я ще й не хочу цим займатись. у мене немає стимулу, немає мотивації. я не там.

4. де я? я не можу знайти себе. я просто не можу знайти себе. хіба таке можливо: взагалі не знати, що тобі треба? в мене забагато думок. я не знаю, що мені робити, де мені бути, куди мені йти, чим мені зайнятись. я не можу нікуди себе приткнути. я загубилась. я загублена. я не можу знайти вихід. як мені його знайти. як же ж мені його знайти? де я?

5. віра. мені немає, у що вірити. а вірити у щось треба. але немає. для мене будь-яка віра безглузда. але вірити у щось треба. дуже важко самій.

6. майбутнє. я ні в чому невпевнена. я не знайшла свій шлях. потрібно поквапитись. швидше би впорядкувати свої думки, свої дії, спрямувати їх. знайти себе.

все стане набагато легше, якщо я вирішу питання з навчанням. все стане набагато легше.

все стане набагато легше, якщо я почну заробляти гроші.

все стане набагато легше, якщо я якісно відпочиватиму.

все стане набагато легше, якщо я схудну.

все стане легше, якщо я почну шукати спеціальність і університет.

все стане легше, якщо я вивчатиму польську.

все стане легше, якщо я почну працювати на своє майбутнє.

все стане легше, якщо я відкину тривожні думки.

все стане легше, якщо я зараз ввімкну кіллерсів.

мені вже легше.

все стане легше, якщо я знайду роботу.

все стане легше, якщо я перестану жалітись.

все стане легше, якщо я почну щось робити, якщо сколихну мертву гладь.

все стане легше, якщо я прокинусь з ним в одному ліжку.

я взялась за навчання.

я заробляю гроші.

я якісно відпочиваю

я схудла.

я знайшла спеціальність і університет.

я вивчила польску.

я працюю на своє майбутнє.

я відкинула тривожні думки.

я знайшла роботу.

я перестала жалітись.

я прокинулась. він лежить поруч. я це відчуваю. я повернулась, щоб подивитись, чи він спить. тільки я ворухнулась, він обійняв мене міцніше і притягнув до себе. я така щаслива! дякую! я така щаслива.

утікачі. утікачі від монохромної сірості слабких людей.

ми такі щасливі. полетіли.

знову втрачати цнотливість. це було так боляче. як згадаю, все холоне і всередині щось стискається. так терпіти і знову. от чому у мене саме так? чому всілякі шльондри втрачають її з ким-небудь і трахаються наліво і направо. вони ж навіть не цінують того, що їм дано. вони не розуміють всієї цінності сексу. сексу з людиною, яку любиш. для них це як пити чай, як чистити зуби, як говорити по телефону. для них в цьому немає нічого особливого. вони не розуміють. а тут ти - дівчина, яка хоче не сексу, а людину. дівчина, якій так боляче втрачати цнотливість. дівчина, хлопцю якої незручно завдавати їй болю і бачити її сльози. дівчина, яка так рідко може дозволити собі торкнутись його, вже навіть не говорячи про секс. ну що за чортівня? чому саме у нас так? як я втомилась задавати собі питання і ні на міліметр не наближатись до відповіді.