знову втрачати цнотливість. це було так боляче. як згадаю, все холоне і всередині щось стискається. так терпіти і знову. от чому у мене саме так? чому всілякі шльондри втрачають її з ким-небудь і трахаються наліво і направо. вони ж навіть не цінують того, що їм дано. вони не розуміють всієї цінності сексу. сексу з людиною, яку любиш. для них це як пити чай, як чистити зуби, як говорити по телефону. для них в цьому немає нічого особливого. вони не розуміють. а тут ти - дівчина, яка хоче не сексу, а людину. дівчина, якій так боляче втрачати цнотливість. дівчина, хлопцю якої незручно завдавати їй болю і бачити її сльози. дівчина, яка так рідко може дозволити собі торкнутись його, вже навіть не говорячи про секс. ну що за чортівня? чому саме у нас так? як я втомилась задавати собі питання і ні на міліметр не наближатись до відповіді.
