MARVELOUS&DI

Этот бесстыдник ламал нам двери, лгал что он наша мать, а мы недолго думая решили действовать.превышая свои должностные полономочия мы не один раз ударили волку по его бестыжей морде, прошу понять и простить.

Со школьной парты на всю жизнь нам врезается в па­мять фраза: «Труд сделал из обезьяны человека». И хотя в последнее время можно услышать аргументы в пользу того, что это не совсем соответствует истине, мы продолжаем верить в ее непреложность. Труд облагораживает человека. В русском фольклоре, как и в фольклоре многих народов мира, есть множество пословиц о труде: «Без труда не вытащишь и рыбку из пруда», «Труд при учении скучен, да плод от учения вку­сен», «Труд человека кормит, а лень портит», «Трудовое беспорочно, хоть мало, да прочно». Человек в труде становится человеком.Труд, в каком бы проявлении он не был, интеллектуальном или физическом, несомненно облагораживает. Дело в том, что когда человек не занимается трудом, он - деградирует, а в момент занятия тудом, человек получает опыт, новые знания.
Труд - это способность человека, задумываться для чего он живет, для кого возможно, понять что в жизни, сидя на диване пузом к верху перед телевизором и мечтая о золотых горах, ничего для этого не делая, он становится буквально животным, которое со временем все больше и больше деградирует.
О труде, об отношении к труду можно говорить беско­нечно.lХотелось бы заметить, что для каждого очень важно видеть плоды своих трудов, знать, что они будут востребованы обществом, пусть даже в будущем

Что касается Чехова.
Разговорной речи свойственна неполнота предложений. Возможен пропуск как главных, так и второстепенных членов предложения. В данном примере опустили слова улица и дом. Такое уменьшение позволяет сократить количество произносимых звуков. Что тоже является характерным для разговорной речи. Мы стараемся в разговоре высказывать информацию в более короткой форме.

разговорной речи свойственно сокращение. скажут "Чехова десять". Так короче.

1-улица Чехова, том десять.
Отдатут предпочтение потому, что это вариант полностью описывает адрес, да и просто так культурнее.

ни с какой. в процессе падения человек находится в невесомости. вес, еденица метрическая, и может быть измеренна в процессе давления веса человека под воздействием земного притяжения. тое сть один объект давит на другой. а когда человек в полёте, в состоянии падения, возникает невесомость.

в мире нет ничего более привлекательного, чем естественность.

Твір на тему: «Трагедія Олівера Твіста» за романом Ч. Діккенса «Пригоди Олівера Твіста»

Видатний російський письменник Л. М. Толстой колись писав: «Просійте світову прозу, залишиться Діккенс…». Але не тільки він, а й багато його сучасників і тих, хто прийшов у літературу пізніше його, вважали, що Чарльз Діккенс є великим майстром психологічного роману, яскравим прикладом якого можна вважати роман «Пригоди Олівера Твіста».

У цьому творі Діккенс звертається до світу дітей і торкається найбільш важливої проблеми, яку він прагне вирішити протягом усієї своєї творчої діяльності – проблеми відповідальності суспільства за своїх юних членів, їх виховання і навчання.

Олівер Твіст – головний герой роману. Він народився у робітному будинку. Трагічно починається його життя, бо одразу після свого народження він залишається круглим сиротою. Зовсім малим він опиняється на фермі доглядачки Манн, де хлопчика змушують важко працювати, жорстоко з ним поводяться і зморюють голодом. Як тільки дитині виповнюється десять років, його віддають у навчання до трунаря. Від свого «вчителя» Олівер тікає і скоро потрапляє у притон грабіжників. Доля злочинця – ось що йому було там уготовано. Навколо себе хлопчик бачить тільки зло, жорстокість, бездушність але примусити його красти не змогли ні жорстокий грабіжник Сайкс, ні скупник краденого Фейгін, ні «джентльмен» Монкс. Не дивлячись ні на що, Олівер проявляє твердість і не погоджується займатися крадіжками. Хлопчик так і залишається добрим, щирим, гідним, навіть не зважаючи на оточуюче його середовище, на байдужість і жорстокість.

За щасливим збігом обставин Олівер тікає від грабіжників і знаходить притулок у містера Браунлоу, який був другом його батька. Не сироту, не грабіжника, а маленьку нещасну людину, яка не знала ласки, доброти і співчуття, бачить в Оліверові його подруга Роза Мейлі.

Містер Браунлоу вирішує подальшу долю дитини. Він розповідає Оліверу про його батьків, історію їх кохання, поневірянь та розлуки. Браунлоу знайомить хлопчика з його небагатими родичами і бере на себе обов’язки по його освіті та вихованні.

Чарльз Діккенс – видатний гуманіст, який намагається протягом усього роману викликати у читачів почуття симпатії і жалю до головного героя твору Олівера Твіста. Продовж усієї оповіді ми переживаємо разом з автором усі негаразди і страждання хлопчика, та радіємо тим хвилинам щастя, які інколи випадають на його долю.

Роман закінчується, але не проходять добрі почуття до Олівера Твіста, не проходить ненависть до жорстокості, невігластва, дикунства, зажерливості – рис людської душі, з якими зустрічався маленький хлопчик у своєму житті. Не проходить і радість за дитину, яка після страждань і поневірянь все ж таки зустріла на своєму шляху гідних небайдужих людей.

Природні ресурси - це природні компоненти та сили природи, що використовуються або можуть бути використані як засоби виробництва та предмети споживання для задоволення матеріальних і духовних потреб суспільства, підвищення якості життя людей.

Ресурсообеспеченность — это соотношение между величиной природных ресурсов и размерами их использования, выражаемое либо количеством лет, на которые должно хватить данного ресурса, либо его запасами на душу населения.

Вичерпні природні ресурси — це ресурси, які при їх видобутку і використанні не відтворюються природою або відновлюються в терміни, значно більші у порівнянні із швидкістю їх використання.

Природні ресурси, існування яких необмежене часом, називаються невичерпними.

Показником ефективності використання трудових ресурсів є продуктивність праці. Вона визначається діленням вартісного обсягу виробленої продукції (як правило, це валовий внутрішній продукт, тобто додана вартість продукції окремих галузей) на середньорічну чисельність зайнятих (річна продуктивність праці) або на кількість відпрацьованих людино- годин (годинна продуктивність праці). І хоча це досить популярний показник економічної ефективності, йому властива відома обмеженість: в дільнику не враховуються витрати інших (крім трудових) виробничих ресурсів. Тому повне уявлення про ефективність суспільного виробництва в цілому і використання економічних ресурсів зокрема може бути отримано тільки через систему показників (продуктивність праці, капіталоотдача, матеріаломісткі енергоємність) .

Серед факторів, що визначають рівень і динаміку продуктивності праці, - темпи і характер накопичення капіталу і динаміка капіталовооруженності праці; темпи впровадження у виробництво і спрямованість науково -технічних досягнень; розвиток методів організації та стимулювання праці, а також методів управління виробництвом; зрушення в якісних і кількісних характеристиках трудових ресурсів; фактори соціального порядку.

Отрывок из сказки КОЛОБОК в разговорном стиле

Жили-были дед и бабка. Жили скромно – без достатка. Ели редьку, пили квас. Вот такой нехитрый ужин каждый день: из раза в раз. Вот на этой грустной ноте и начну я свой рассказ.

Раз «нашло» на старика: «В доме где-то точно была неучтенная мука». Он на бабку строго смотрит, та тихонько взгляд отводит.

— Да, муки немножко есть. Есть да не про вашу честь. Ты своей немытой рожей ее трогать не моги. Собиралась я испечь к именинам пироги.
- Что за гнусную змею я пригрел в своем дому. Или ты меня не знаешь? Ну-ка быстро подь сюда - чтобы не позже получаса на столе была еда. Может ты не понимаешь? Я сейчас убью кого-то! Объясняю по-английски: вери хангри – жрать охота.
- Все исполню сей же час. Ты испей покуда квас. Для такого дурака испеку я колобка. Все равно зубов уж нету – хоть полижешь шарик этот.
- Вот и ладно, вот и чудно. Так бы сразу. Что те трудно? Нелегко меня понять? Думаешь мне не противно – грубой силой угрожать? Только знай, моя голубка. Ты в моих приоритетах стоишь сразу за желудком. Хоть ты лбом об стенку бей – понимаешь, кто главней?
Бабка горестно вздохнула, на него рукой махнула, положив на сгиб другой. Получился жест плохой. Замесила молча тесто, разогрела в печке место. И скатав то тесто в шар, прямо в пыл его и в жар, на ухвате поднесла и заслонкой печь закрыла. Вот такие вот дела.
Колобку старик был рад, обе ноздри подставляя и вдыхая аромат.
- Соблюдала ль в рецептуре ты, старуха, каждый пункт? Не хочу я отравиться, потребляя в одиночку хлебобулочный продукт?

Жіночі образи в романі Стендаля «Червоне і чорне»

«Любов – чарівна квітка,

але потрібна відвага,

щоб підійти й зірвати її

на краю прірви»

Стендаль

1830 року Ф. Стендаль написав роман "Червоне і чорне" — твір, що увічнив ім'я письменника. Роман Стендаля «Червоне і чорне» різноманітний за тематикою, цікавий і повчальний. Повчальні й долі його героїв. Мені хочеться розповісти, про двох героїнь - пані де Реналь і Матильда де ля Моль.

У центрі роману простий сільський хлопець Жульєн Сорель, який прагне незалежності і бажає змінити свою долю. Так сталося, що в короткому житті юнакові зустрілись дві жінки, що відіграли певну роль в його погляді на вищий щабель суспільства. Цікавими й своєрідними є образи пані де Реналь і Матильди де ля Моль. У морально-психологічному плані роману вони виступають тими полюсами, між якими промайнуло коротке життя Жульєна Сореля. Саме кохання до цих двох жінок віддзеркалює різні грані характеру героя.

На початку роману пані де Реналь на вигляд можна було дати років тридцять, але вона була ще дуже миловидна. Висока, ставна жінка, вона була колись першою красунею на всю округу. Заміж її видали в шістнадцять років за літнього вже пана де Реналя. Весь нерозтрачений запал своєї молодості, розуму, почуттів вона віддала вихованню двох дітей. Брала участь у благодійних акціях, що організовував її чоловік. Розумна, кмітлива, емоційна, вона була водночас боязкою й сором’язливою, простою і трохи наївною. Її серце було вільне від кокетства. Вона любила самоту, любила походжати по своєму чудовому саду, ухилялася від того, що у Вер’єрі називалося розвагами, тому в суспільстві пані де Реналь стали називати гордячкою і говорити, що вона надто пишається своїм походженням. У неї цього й у думках не було, але вона була дуже задоволена, коли жителі містечка стали бувати в них рідше. Молода жінка не могла хитрувати, обманювати, вести політику стосовно свого чоловіка, тому серед місцевих дам вона вважалася дурною. Залицяння пана Вально, якому вона подобалася, тільки лякали її. Життя пані де Реналь було присвячене чоловікові й дітям. Для пані де Реналь найважчою проблемою є вибір між пристрастю та її обов’язком дружини, матері, християнки. Закохавшись у Жульєна Сореля, вона відчуває себе злочинницею, яка порушує внутрішні заборони, прищеплені їй церквою та суспільною мораллю. Цілком закономірно, що пані де Реналь постійно вдається до крайнощів. Коли захворів її син Ксав’є-Станіслав, вона сприймає хворобу як покарання Бога за подружню невірність. І майже одразу після цього, як тільки загроза здоров’ю хлопчика минула, підробляє анонімні листи, аби захистити своє кохання і Жульєна.

Друга жінка у житті Сореля — аристократка Матильда де ля Моль. Матильда де ля Моль - жіночий персонаж зовсім іншого типу. Горда і холодна красуня, що царює на балах, де збирається весь блискучий паризький світ, екстравагантна, дотепна й насмішкувата, вона вища за своє оточення.

Дівчина з багатої, гордовитої сім'ї, Матильда зневажливо ставилась до молодиків, які її оточували. Дівчина жила, в очікуванні, що з'явиться герой, схожий на улюбленця її ідеалу — Маргарити Наваррської. І ось він з'явився в особі батькового секретаря. З-поміж примружених вій роздивлялась знатна красуня незаможного юнака. І все те, що вона очікувала, на що сподівалась, Матильда знайшла в Жульєнові. Але кохання цих молодих людей більше було схожим на змагання, бо вони постійно мучили одне одного. Усьому виною було хворе честолюбство Сореля. Матильда розуміла, що, одружившись із Жульєном, вона потрапить у те суспільство, до якого ставиться з презирством. І знову ж таки — Жульєн не любить її по-справжньому, бо душею він вже з пані де Реналь.

Фатальні постріли у церкві — і Жульєн потрапив до в'язниці. Пані де Реналь навідується до Сореля кожен день, і тільки перед стратою він зізнається, що ніколи не був такий щасливий. Любов пані стала для юнака найвищим щастям та лихом його життя.

Обидві героїні прекрасні, кожна по-своєму. Обидві вони викликають, з одного боку, співчуття та жаль, з іншого боку, їхнє альтруїстичне, жертовне кохання викликає подив і шану. Своїм коханням вони вчать нас любити безкорисливо й самовіддано. Шкода, що їхнє щастя тривало недовго, але в цьому винні не стільки вони, скільки суспільство зі своїми несправедливими законами. Отже, пані де Реналь і є та сама благородна душа, яка, за висловом письменника, тільки й заслуговує на кохання.

https://cs418324.vk.me/v418324296/1b21/C7pHcLBK49w.jpg

4 ст.л. сметаны
4 ст.л. майонеза
2 яйца
9 ст.л. муки (без горки, в ущерб)
сыр

Приготовление:

1. Тесто получается жидкое, как сметана, его вылить на сковороду смазаную маслом и уже сверху положить любую начинку (томат, колбаса, солёные огурчики, оливки, помидоры и др.)
2. Залить майонезом, и сверху толстый слой сыра.Рекомендуем толстый слой сыра.
3. Ставим сковороду на плиту, буквально на несколько минут, огонь большой не делайте
4. Сковороду сразу накрываем крышкой, как только сыр немного расплавился, пицца готова.

Давайте уже ваш сентябрь, с этим летом мне всё ясно.

АЛИНА НЕ ЕШЬ ТЫ ХУДЕЕШЬ ЗАБУДЬ О ЕДЕ АЛИНА НЕ ЕШЬ ТЫ ХУДЕЕШЬ ЗАБУДЬ О ЕДЕ АЛИНА НЕ ЕШЬ ТЫ ХУДЕЕШЬ ЗАБУДЬ О ЕДЕ АЛИНА НЕ ЕШЬ ТЫ ХУДЕЕШЬ