Я буду твоей водой, если попросишь
Я лежала у тебя на груди и правда хотелось знать, что нас ждет впереди а твое сердце билось так сильно, что, казалось, у меня останутся синяки
Набагато краще покидати місця там, де було до біса добре, аби повертатись і радіти від щирого серця, що ти тут. Набагато краще покидати місця там, де було до біса добре, аби вони не ставали буденністю.
Nice try
Я повернуся
Коли в когось стається якесь нещастя, ти безсумніву кажеш, що все пройде, мине та загоється, та коли біда зачипає тебе, то безсумніву здається, що це кінць. Так ось, в мене вже це нещастя триває занадто довго як для простої буденності.
Минула весна і справді була одна з найщасливіших і безнайтурботніших, та хто ж знав? Хто знав, що все буде так, чорт забирай, хто скажіть хто знав? І мільйон знаків оклику, всередині мене, пронизують мою свідомість, а з вигляду сама невинність, хто ж знав, що треба було лише декілька годин на тиждень аби з мене, мало-по-малу, почала виходити та дурість. Не дитина, а ціла проблема, з купою недоліків, поганою фігурою та просто жахливим харктером, соррі мам, в кожного має бути нещастя за плечима, своє ти назвала Олександра.
А літо мало бути зовсім інакшим, замість алкоголю і цигарок, теплі обійми, які кожен з нас проміняв на шкідливі звички, та що ж казати, якщо я скоро поїду, сам казав.
Кожен вірш гарний, і кожне тепле слово цінується, бо зараз це, як "за подарунок", знайомство з щирою людиною(давно таких не зустрічала), і приємності хочеться сказати, робити, багато багато, зараз і вже, бо це ж важливо, люди, і цим не можна зволікати.
Та ну нахуй, два абзаци і ніц мата, що за блять!?? Так вже краще.
Коли в когось стається якесь нещастя, ти безсумніву кажеш, що все пройде, мине та загоється, та коли біда зачипає тебе, то безсумніву здається, що це кінць. Так ось, в мене вже це нещастя триває занадто довго як для простої буденності.
І немає нікого хто б сказав, що все пройде, і буде добре. Немає, порожньо, склянка розбита, викидати треба давно, а я все склеюю і розбиваю, раз за разом.
І мені щиро байдуже, що якесь нікчемне буде читати цей пост, бо завжди будуть ті, хто бажав би бути у вашому житті, так чому ж і ні? Знатимуть вони абсолютно нічогісінько, а відчуття присутності матимуть, бачте-но, яка я хороша, як піклуюсь про всяких.
Скільки всього сказано, коли треба було промовчати, і навпаки, де треба було задіяти свій мовний апарат, він виходив з ладу, халепа. Але якшо б був би такий шанс повернути усе назад, і внести корективи, я б нічогісінько не міняла, бо така селяві, таке життя, і така наша доля, вчитись на власниї помилках. Про все і ні про що, знову ж таки. Мені не потрібна чиясь допомога, ні! Але спробувати завжди можите.
Коли ми бачимо айсберг, пам'ятайте, що це лише його верхівка. Так само й знайомлячись з людиною, знайте, що одяг, говорить про смак, або ж його відсутність, але ніяк не про людину, бо всередині вона може бути вдягненою краще будь яких дизайнерів, так що, робіть висновки, бо як каже мій улюбленний вчитель скіко ж таких я вже повідала, нє сащітать, але я знаю, що настане той день з 84-ох, коли риба сама припливе. Не робити поспішних висновків, і спокійніше, Саш, спокійніше, тримай рівновагу і єбош всіх в спарінгах, кіп калм, і не проникай своєю душею у відчай, бо колись буде ще гірше і я буду готова, я ж знаю. Якій, до біса, в мене граний смак у музиці. Щасти тобі, Олександрочко, рви всіх, хто заслуговує на це, і відповідай добротою тим, хто потребує.
Adele – Love song
The Courteeners – Cross My Heart & Hope To Fly
Alex Clare – Too Close (Viento Private Remix)
Meszahline – Love the Way You Lie (SCR3WED)
Просто потрібно ставитись до людей в точності, як вони ставляться до тебе. З цього моменту і буду. На помилках вчаться, це не новина. І вибачте ті, хто з щирими намірами хотів мені допомагти чи втішити або ж просто були зі мною дуже дообриими, а я на томість відштовхувала, а'м соу соррі!!
просто перфектний ранок суботи, щастя повна головаа, доброти в сердечку ще більше, тудуду. Скоро буду розумашкою, уіі
День за днем. Кажеш, шо марно, справді ти в це віриш? Людина, яка знає, чого вона варта, ніколи не буде робити шось для когось, бо це безглуздо. Гроші - це не привід для любові, надмірної уваги, чи власної поваги. Звичайно ж, вони ніколи не бувають зайвими, хоча, як з якого боку подивитись, адже знаючи багатьох людей, гроші їх просто зруйнували. Йти проти системи і кричати у всі щілини, що гроші - це лише папірці - смішно. Кожен добре розуміє, що ці папірці на сьогоднішнє 8 лютого 2013 року вирішують все. Але чи варте воно того, що забирає у вас? Безліч пацанчіків, які розїжають на бмв, лексусах, тайотах, мерседесах і т.д. просто дітки крадіїв. Не втомлююсь повторювати:"Було б смішно, якшо б не настільки пічяльно". Хоча кому яке діло, лише дякую своїм батькам за те, що їм, вдягаюсь, взуваюсь, вчусь та просто утримуююсь за чесно зароблені гроші через важку працю, спасибі.
Ох і заєбала ж мене ця женщіна. В мене з самого дитинства якась невзаємна любов з учітільніцами матіматікі, сукааааа. Але не на ту попали, хер вам, а не пабеда. Жанка, ти що, рішила якось сламати сісьтєму? Хуй тобі, я просто так не здамся. Завтра ахуєєш від моєї феноменальної пам'яті. І зароби собі на носу, що якшо я чогось хочу, то в мене воно неодмінно буде. І врешті-решт, в тебе, шо недайоб вже, що ти така недавольна жизнью?
Але загалом в мене все добре, тільки якшо б не стан здоров'я, бо така розйобана від того карате, факін шиит! Все тіло адско болить, а вчителі ще вийобуються і шось нишком падпьоздуюють про наче б то мою сімуляцію болі, заєєбали!!
Заварила собі каву, бо розумію, шо наука вєщь тяжка, тому за роботу. І да, я не змінилась, і не поміняла ставлення до тебе, як ти кажеш, просто я до біса виснажена, і зриваюсь на всьому і всіх, просто мені треба трішки часу на відпочинок, а часу немає. Ось така трагікомедія, було б смішно, якшо не настільки пічяльно.
Скоро вже на треніровачку, жду с нітєрпєнієм. В мене вже давно весна, і мені чісто по, шо на вулиці -5. Сьогодні взяла наушнічкі в однокласниці, і слухала на уроці свою музику з телефону, і я зрозуміла, шо якось давно вже не обновлювала плейліст, але музика все ж таки ідеально підігнана під мене, не день, а просто вічірінка. Щастячка, здоров'ячка і багато племінничків, вдалого дня, пєшечкі.
Я так змінилась за ці два роки, ніби суттєвий змін не спостерігаю, але все ж таки. Колись у спарнігах, я чекала доти, доки не будуть йти з кулаком, аби влучно перекрити і нанести контр-удар, а зараз такого не помічаю. В суботу були спарінги, і згадала молодість, але було не так, як раніше. Зараз якось набагато різкіше(звичайно форма ще не та, але ж з часом надолужу втрачене), і наступаючого цього удару не чекаю, зразу наступаю, бо думаю собі "швидше покінчити з цим, і йти собі, йти переможцем". Так що, я роблю собі висновки, що все ж таки середовище, як не як, але загартовує та випробовує на міцність щ о д н я. Спасіба за єта, напевно.
Болить спина, оніміла нога, і я не відчуваю печінку, але я до біса щаслива. Найголовніше - це те, що я, нарешті, навчилась контрулювати свої емоції, сама собі хазяйка блять! Сьогодні, дві з половиною години, мене катували, але я навіть і не думала протистояти, бо на моє:"чи можна мені вернутись", я отримала омріяну відповідь:"звичайно ж". Ну, а далі все за планом "виєби з себе дірьмо, хуйло". Додому я вже просто доповзала. Добре, що часу стало обмаль, менше буду забивати голову дурницями, а лише: школа, зно, спорт, і так по-колу, аби надовго мене хватило. І знаєш, іди ти нахуй, чесно слово, кому блять вірила, сама не розумію. Та все вже, з мене досить, хоча якій, блять, я вже раз це кажу??! Але ні, треба вже навчитись ставити крапки там, де вони, блять, очевидні! Так шо, аста ла віста, бейбі, я атчялюю, від оцих всіх твоїх бермудскіх тріугольнічків. В мене все по-новому, чи спочатку, я ще не знаю. Скоро вже буде тату, і буду я задоволенна. Зараз би нашу атмосферу, мені тебе вкрай не вистачає. Ах да, і ще 10,5, я ж обіцяла, тобі/собі. Щасти мені, бо планка геть не з легких.
P.S. до біса приємно вигравати.
Я просто знаю, що в нас все буде добре. Ми - це вже аксіома. Геометрія, яку я давно не розумію. Життя швидкоплинне, то нашо ж нам всім вийобуватись?
За три останні дні багато чого зрозуміла: хто важливий і недуже, хто цінує або в сраці мав, хто щирий і небайдужий, або ж навпаки. Ці три дні йшли вічність, молюсь аби таких днів більше ніколи не було.
Все пішло шкереберть. Ти сумуєш, і не поступаєш у Польшу, робиш перші кроки до маштабного примирення, а я як завжди на гальма. Завтра все змінеться. А сьогодні мав би бути таких хороший день я навіть вам принесла кіндери, шо ж так. Одеса приїде до Луцька і буде фарба у тілі. Вже час час час!!А зараз я йду змию цей день, і ляжу спати, антракт. Перші секунди вистави розчарували режисера, ну бляять
11 клас, 13 школа, чи змінилась я? Хуй там, яка була така і залишилась, добре це чи погано, я не знаю, але факт залишається фактом. Мені складно. Оточення лайно, бо це Луцк дєтка, госпаді прасті, думки брудні, дії необдуманні, як завжди дурні, слова болючі, такі аби влучно і наповал. Кажеш, що витерпиш все? Я теж так думала, і досі думаю, бо так воно і є. Wild hearts can't be broken. Вже час.
Забагато думок аби просто взяти і зібрати усе докупи. Не можу дати собі ради, нікчемна я. Аби не було настільки сумно, я майстерно роблю вигляд ніби все гаразд, але на твоє "Чи щаслива ти?", я відповіла щиро, і без усякого сумніву. Тепер тільки і думаю якого хуя я щаслива, і від чого б це, цікаво аж стало, правда.
Мені дуже цікаве визначення слова "людська гідність". Альо, пацанва, ти вабще хто? Рішаєте щось, виясняєте, боже мій, а коли до діла доходить, то всьо, всрався. Ой, як жаль, як жаль, пфф. Бридко навіть думати про таке. Ніколи б не хотіла аби мій син виріс на зразок отакого лайна, бо ж це біда, люди!
Все змінилось, але я ні, хоча інколи оцей сіндром "саплі в сахарі" так і виривається на поверхню, бо буває так вже кортить просто взяти і розплакатись, але ж ніі, не можна, я ж Саша. А знаєш, оце "я ж Саша" так дратує, аж до болі у вісках. Прикро, що все так, а може і ні, хто зна, хто зна. Класно було б, якшо я розуміла б, що і до чого.
Дуже важко знати таку людину, яка стане тобі другом, коли зможеш їсти і не соромитись, забирати останній і найсмачніший кусок піци, битися, і до піни з рота сваритись, дуже важко найти таку людину, і дуже легко втратити. Це закономірність, це аксіома, це теорема, що немає доведення, це не математика, але паралель можна проводити до безкінченності.
Я пам'ятаю минуле літо, ще до гряди, до моря. А те, як після школи з однокласничками на озеро, і знаєте, добре ж було. Все проходить. Кажуть виходу немає, але вихід є завжди. Дивно зараз так, справді. Шукати в мені недоліки це найелементарніше, що ти міг зробити. Дякую величезне, людське тобі спасибі блять!
А старі друзі, нехай закарбуються у серці, бо ж було таке літо, коли все було гаразд. Огида пройте, з часом, але пройде, все погане забудиться і настане світанок.
Доречі, тобі, пам'ятаєш- настане найсвітліший світанок після найтемншої ночі? Колись сльози лилися рікою, колись і плани були грандіозні, колись ми були молоді душею, а не бутилкою і пачкою парламенту аква блу. Зараз 16 грн в кармані і зажигалка роблять наш ранок.
Брешиш сука? Нехай язик відсохне! Якшо ж мене не буде щось влаштовувати, не переживай я скажу тобі це у лице, жалюгідне! А ти поки виясняєш через когось оці тьоркі, я сміюсь і плачу, блеять!!
Я втомилась від осуду, хеей рібята, вам немає чім занятись, чішо? Вам не похуй на мене, чішо?? Немає тем більш цікавіших, чішо?? Заєбали! Дайте жити. Вже ж нікого не зачіпаю, собі метушусь у своїх проблемах і вирішую їх, удосконалююсь, розвиваюсь, та врешті-решт і добиваюсь, поки ви мені промиваєте кісточки, цьомкі бомкі, пєшкі, це був шах і мат!
Стільки думок, зараз би з тобою за наш столик, ту атмосферу, і клянусь тобі сказала, що нещаслива. Мені тісно у цьому місті, мені чужі ці всі люди, мені бридко посеред істот, що звуться "людина". Чи то я їду згдузду, чи просто мені потрібна допомога, адже хмарочос зазнає ремонту, так довго будувався, а так помітно пішли тріщіни, що ж Саш, шкода шкода, хоча завтра(вже сьогодні) ти прокинишся, як ні в чому й не бувало, і підеш далі, до мети, адже у мене є мета, і я дійду до неї, бо ж найкраща помста - це успіх. Океанія думок у моїй голові-акваріум, так багато риб, що плаває всередині, і так багато мертвих. Відкинути б непотріб, забратись геть звідси, і поїхати край за очі, аби ніхто не знав, навіть моє алтер его. Це було так "соуу клоуз" до іспавєді, але так "соуу фаар" до ізлічєнія. Сама собі батюшка, і да, я запам'ятаю цей день, коли за столиком кафе, час не йшов, лише для нас, коли ж навкруги буденна рутина, ми собі сидимо і поспіхом щебечем про життя у наші то 17 років, хххахах. А знаєш, все ще буде, і надоїсти ще встигнемо одне одному, і розкрити усі карти, навіть сховані тузи. І добре, що є така людина, що зійшлась полюсом, знаєш. Коли ти за нею, немов за стіною, бо сильнішого за притягання немає нічого. Мені, чорт забирай, дуже кортить дізнатись, якого кольору стіни будуть у нашій квартирі. І це тільки початок нашої подорожі, закуліси відкриваються, актори на сцені, вистава почалась.
Зараз би якусь серію "друзів" і все було б гаразд. Я засмучена, адже сваритись з тобою це останнє, що я планувала б зробити. Мене вбиває та думка, що я не впевненна у своїх можливостях, навіть не те, що я не зумію чого вивчити/здати/написати, а сама оця думка тривожить, що я не зумію щось, що сил забракне, що це надто велика планка взята мною, чорт забирай, все так складно, навіть не можу сформулювати докупи думки, одна перебиває іншу, ей-богу, треба щось робити з цим. І, чорб забирай, ти зараз треба, а тебе немає, і "друзів" би подивилася раазом, але ж точнооо, наші несумісні знаки зодіаків, хай йому грець! Понеділок гоу евей, ай ріалі хейт ю, дююд.
Самые популярные посты