Скоро вже на треніровачку, жду с нітєрпєнієм. В мене вже давно весна, і мені чісто по, шо на вулиці -5. Сьогодні взяла наушнічкі в однокласниці, і слухала на уроці свою музику з телефону, і я зрозуміла, шо якось давно вже не обновлювала плейліст, але музика все ж таки ідеально підігнана під мене, не день, а просто вічірінка. Щастячка, здоров'ячка і багато племінничків, вдалого дня, пєшечкі.
Я так змінилась за ці два роки, ніби суттєвий змін не спостерігаю, але все ж таки. Колись у спарнігах, я чекала доти, доки не будуть йти з кулаком, аби влучно перекрити і нанести контр-удар, а зараз такого не помічаю. В суботу були спарінги, і згадала молодість, але було не так, як раніше. Зараз якось набагато різкіше(звичайно форма ще не та, але ж з часом надолужу втрачене), і наступаючого цього удару не чекаю, зразу наступаю, бо думаю собі "швидше покінчити з цим, і йти собі, йти переможцем". Так що, я роблю собі висновки, що все ж таки середовище, як не як, але загартовує та випробовує на міцність щ о д н я. Спасіба за єта, напевно.