Это просто Вьюи блог

Дякую тобі моя хороша, це був такий сюрприз для мене, реально несподіванка.

У такий важливий день для мене, ТИ, будучи за 700 км мене підтримала своїм листом.

Їхала в трамваї і ревіла з усмішкою разом, така щирість, такі теплі слова, така підтримка. Я була і є окрилена, дякую що ти в мене є.

Особливо мене потіили подаруночки, Майк Вазовський, ти не уявляєш яка я була рада його побачити, цей кулончик, я тепер його завжди носитиму і згадуватиму тебе. Тепер А- це теж мій маленький талісман і подарунок від любої людини. Відкриточка, ну і звичайно твій нереально смішний, але дуже гарний цьомік, вііііііііі я не можу стримати емоції, як це все мило.З того часу коли його отримала у мене шалений настрій.

Усмішка не сходить з лиця.

Я теж безмежно сумую і люблю тебе.

Твоя Н.

Цьомікі-бомікі

Як каже моя мама-"Дибілка".

Так мило дивитися фільми з хлопчиками, міу міу, ці милості і качечок кормити і кататися на велосипедах вночі. Блін мене накрило з головою. Турбота про мене, какао зранку і записочки, ехххх не до добра це.

Якесь таке всередині незрозуміле, бурлить чі шо.Як в казці…

Тепер я спілкуюся з неграми і китайцями навіть, це дивно як для мене, але весело))) ))

Вроцлав, такий Вроцлав

Мені так подобається для вас готовити, таке натхення, подобається дивитися на ваші задоволенні обличчя і словами "блін Настя ти як завжди шикарний повар", мені це приносить таке задоволення.

Пофіг що нічого не встигну, але я маю приготувати смачний обід чи вечерю, відчуваю себе Богом кулінарії))) ахахахахаха, сбогодні увечері знову щось буде

Може мені до логопеда походити? ахахаха істєріка.

Цьомікі, гарних пар

Кльовенько мене привітали сьогодні 2 рази із Днем Народження, я якась була щаслива, їдеш собі в трамваї і всі починають співати "сто лат", а ти сидиш і просто смієшся, пояснюєш що в мене не дн, але всім пофіг всі мені всякі милості говорять. ахахахахаххаха кльово.

До дня наролдження лишилось 4 місяці і 1 день.

"о в нас буде тенісний торт". І всі такі, Wat?

Тенісний торт) я просто геніальна

Уже місяць.

Уже місяць цієї самостійності і дорослості, місяць життя на повну, місяць безсонних ночей і меланхолії.

Їхала я сюди спонтанно, не знаючи куди і як усе буде, а склалось все надзвичайно, нестандартно, нереально. Перші знайомства, ламана польська, страшно було навіть говорити нею, так соромилась.

Тест, польська, заняття, знову тест, все пролетіло з надзвичайною швидкістю.

Потім знову виселення і новий початок життя.

Ти живеш і не знаєш що далі.

Важко, втома, голодна, але потрібно вчити, потрібно йти вперед і не зупинятися на досягнутому, перші оцінки, перші знайомства, карткувки, а скоро взагалі колоквіум.

Забудемо про навчання, бо зараз неділя і треба від нього відволіктися.

Розпочався новий етап життя у нереальному місті, у місті щирості і натхнення. Тут надихає абсолютно все, ці маленькі будиночки із старої черепиці, ці годинники, гномики, люди які в честь свого дня народження роздають цукерки, усмішки, маса людей, потік людей у трамваях і переходах, взагалі тут життя реально не "триває", а "летить" просто.

Ти йдеш втомлена, але щаслива, тебе окрилює якесь невідоме відчуття.

Найбільше мені подобається те, що мій університет знаходиться в старій частині міста, сидиш і любуєшся. Дивишся як мільйони туристів закохуються в це місто, а ти уже тут живеш і навіть офіційно з пропискою. Дивишся на Виспу, на красу і спокій там, на Одру і милих качечок, на цю золоту осінь і приходять у голову божевільні думки.

Я в Польщі і навіть не хочеться шопінгу, навпаки хочеться тратити гроші на арт галереї, виставки, ярмарки, а не на одяг, хочеться морального і душевного задоволення, а не матеріального. Напевно я подорослішала і це через це…

Ще я щаслива, бо знайшла хороших людей, можливо підтримку і опору на роки, не знаю, не буду загадувати наперед. Але хочеться старого уже добре відомого друга, який приїде, неодмінно, правда?

Нарешті я влилася в колектив і нарешті познайомилася зі всіма, звичайно в сім*ї не без урода, але мене влаштовує. Дивно звичайно спілкуватися виключно з дорослими уже людьми, ти така ще маленька, а потрібно бути дорослою, вести себе відповідно.

Подобається мені бродити тут, насолоджуватися, а потім втомленою вертатися в свою кімнатку, маленьку, але дуже затишну, з моїм ліжечком і Щастям. Прикольно те, що я живу в центрі і можна світло не включати, бо світло нічного міста не дає залишитися в темноті, не даю навіть інколи заснути.

А ще тут багато мостів і кожен важливий по-своєму, я йду і завжди зупиняюсь подивитися на ці любовні замочки, задумаюсь і усміхнусь, кожного ранку їх стає все більше і більше, тепло на душі, що хоч комусь пощастило…

Це місто казкове, це місто дає натхнення жити і поштовх до нових вершин,

воно закохує і не відпускає, хоча ти тут одна, але ти потрібна, ти не сама.

Закінчується скоро день, але не закінчується моє відкриття нового життя,

мій початок чогось і взагалі, незважаючи на те, що тяжко, я можу сказати, що я щаслива.

WrocLove… чекатиму в гості

Дякую за цю милість))) ))

Я тепер точно виздоровію, персики і йогурт прілєстні. Я дуже зраділа, люблю неочікувані сюрпризи.

Саш, дякую, цілую*

грьобане право!!!!

Усний реферат, сука, сука, сука……….

Я вже не витримую, але йду до кінця.

Жонд, саможонд, воєвода, презес мініструв, я так свого права не знаю як польського!

Завтра подія Х, завтра Настя виступає, завтра хтось буде заікатися і мило усміхатися на питання, бо він знову скаже "опиши ситуацію і що в ній треба робити, як ти ставишся до такого пиатння, яка стаття конституції говорить про те і те, аааааааааааааааааа не витримую просто".

Все пішла далі зубарити свій "улюблений" предмет.

Методологія права йопта

Всім добра)

Випадково попав твій лист до рук, ой настя ридала, ой настя згадувала!

Там стільки милих речей написано, там стільки добра і любові, там така щирість, там все без фальші.

Аж у цей холодний вечір, мені потепліло, я повеселішала, йду на поправку.

Магічна сила теплих слів…

Заснути в 20 00 і проснутися в 11 30, це була жахлива ніч, я нічого не пам*ятаю. А я і по телефону говорила і смс писала, а головне польсьокю, блін що зі мною, грьобана застуда чи передоз від таблеток?

А я зараз чомусь плачу!

Так сумно, так рве зсередини, так непокоїть.

Просто стане легше…

А може і важче? я не знаю, просто жахливо важко, жахливо.

Непотрібство це все, пустота і дурна трата часу. Я буду сміятися, веселитися, а всередині так боляче, такий осад.

Терміново потрібно знайомитись, терміново закохуватись, робити невгамовні вчинки і не забувати про грьобане навчання.

Блін, я щось геть розкисла. Мені треба бути в оточені людей, бо коли я сама мене накриває, так хочу додому, так потрібно там бути саме зараз.

От навіщо таке робити?

це відчуття використаного, хоча я нічого до тебе і не відчуваю, але мені якось дуже обідно. Я навіть не знаю як це передати! це тіпа футболка для дівчат чі шо? ти спеціально чі шо?

Якось шкода, нашо це відбулося. Було приємно, а зараз якось ніяк.

Ця милість, а зараз ігнор.

Брєд, як таке може бути? це навіть не ревность, я не знаю що це, але щось дуже жахливе…

Використали і все, пічяль-біда.

Навіщо, ай всьо.

блін блін блін…