Уже місяць.

Уже місяць цієї самостійності і дорослості, місяць життя на повну, місяць безсонних ночей і меланхолії.

Їхала я сюди спонтанно, не знаючи куди і як усе буде, а склалось все надзвичайно, нестандартно, нереально. Перші знайомства, ламана польська, страшно було навіть говорити нею, так соромилась.

Тест, польська, заняття, знову тест, все пролетіло з надзвичайною швидкістю.

Потім знову виселення і новий початок життя.

Ти живеш і не знаєш що далі.

Важко, втома, голодна, але потрібно вчити, потрібно йти вперед і не зупинятися на досягнутому, перші оцінки, перші знайомства, карткувки, а скоро взагалі колоквіум.

Забудемо про навчання, бо зараз неділя і треба від нього відволіктися.

Розпочався новий етап життя у нереальному місті, у місті щирості і натхнення. Тут надихає абсолютно все, ці маленькі будиночки із старої черепиці, ці годинники, гномики, люди які в честь свого дня народження роздають цукерки, усмішки, маса людей, потік людей у трамваях і переходах, взагалі тут життя реально не "триває", а "летить" просто.

Ти йдеш втомлена, але щаслива, тебе окрилює якесь невідоме відчуття.

Найбільше мені подобається те, що мій університет знаходиться в старій частині міста, сидиш і любуєшся. Дивишся як мільйони туристів закохуються в це місто, а ти уже тут живеш і навіть офіційно з пропискою. Дивишся на Виспу, на красу і спокій там, на Одру і милих качечок, на цю золоту осінь і приходять у голову божевільні думки.

Я в Польщі і навіть не хочеться шопінгу, навпаки хочеться тратити гроші на арт галереї, виставки, ярмарки, а не на одяг, хочеться морального і душевного задоволення, а не матеріального. Напевно я подорослішала і це через це…

Ще я щаслива, бо знайшла хороших людей, можливо підтримку і опору на роки, не знаю, не буду загадувати наперед. Але хочеться старого уже добре відомого друга, який приїде, неодмінно, правда?

Нарешті я влилася в колектив і нарешті познайомилася зі всіма, звичайно в сім*ї не без урода, але мене влаштовує. Дивно звичайно спілкуватися виключно з дорослими уже людьми, ти така ще маленька, а потрібно бути дорослою, вести себе відповідно.

Подобається мені бродити тут, насолоджуватися, а потім втомленою вертатися в свою кімнатку, маленьку, але дуже затишну, з моїм ліжечком і Щастям. Прикольно те, що я живу в центрі і можна світло не включати, бо світло нічного міста не дає залишитися в темноті, не даю навіть інколи заснути.

А ще тут багато мостів і кожен важливий по-своєму, я йду і завжди зупиняюсь подивитися на ці любовні замочки, задумаюсь і усміхнусь, кожного ранку їх стає все більше і більше, тепло на душі, що хоч комусь пощастило…

Це місто казкове, це місто дає натхнення жити і поштовх до нових вершин,

воно закохує і не відпускає, хоча ти тут одна, але ти потрібна, ти не сама.

Закінчується скоро день, але не закінчується моє відкриття нового життя,

мій початок чогось і взагалі, незважаючи на те, що тяжко, я можу сказати, що я щаслива.

WrocLove… чекатиму в гості