lost her soul

Если чуть-чуть доработать слова Стивена Кинга, то — Гарри Поттер — это история о дружбе, подвиги, преодолении себя. Сумерки — история о том, как классно, что у тебя есть парень. А 50 оттенков серого — история о том, как же чудесно, что ты страшная и неуклюжая, а тебя все равно кто-то трахает. Да еще и с деньгами.

Спокійно.
Просто спокійно.
Тримати себе в руках не так уже і важко.

Завалила простий тест.
Не закохуватись.

Чорт! Ну це ж просто.
Ну якого біса я хвилююся.

Я готова всю землі перерити аби тільки знати де ти.
Так не можна! Не можна привязуватися до людини.
Вони всі кидають.

Как правильно наказывать детей за проступки? И нужно ли их вообще наказывать?‎

Если ребёнка бить, то ребёнок в 100% случаев подумает, что родитель бесчеловечный жестокий негодяй - и будет абсолютно прав. Никакого другого урока ребёнок из рукоприкладства не выведет. Если на ребёнка орать, то ребёнок подумает, что родитель неуравновешенный скандалист и истеричка - и будет абсолютно прав. Поэтому на детей лучше всего воздействовать внушением (разумное внушение часто помогает: то есть не типа там - если ты будешь ковырять пальцем в носу, то умрёшь в нищете под забором, а по существу вопроса, с толковым "научным" объяснением, в чём состоит вред от проступка; кстати, если родитель сам отчётливо не понимает, в чём же состоит вред, то пусть идёт на хуй со своими предрассудками - ребёнок не допускал проступка). Либо лишением (сладкого, интернета, прогулок с друзьями и т. п.) - тоже весьма действенно, хотя в отличие от предыдущего способа ребёнку трудно будет установить логическую связь между своим поступком и наказанием за него.

Жорстока реальність занадто затягнула мене.

Я самотня. Я дуже самотня. Життя у мріях не вихід від цього, бо у певний момент все одно повертаєшся до сірої реальності.

Що зі мною? 16 років це вік коли маєш радіти життю. Проте я не радію. А що якщо тести на той психологічний вік казали правду і мені 40 з гаком у душі? Бо відчуваю я себе так. Звісно, будь-який дорослий посміявся би з такого, але це не змінить нічого.

Хто мені потрібен для щастя? Що мені потрібно для щастя, аби я нарешті відчула себе повноцінною?

В таку чудову ніч не змогла стримати себе, щоб не написати цього поста. Навіть незвачаючи на цю дратівливу рекламу тут.

Я у нормі, божеволію, але у нормі. Для повного комфорту не вистачає тільки великого мужика (так-так, саме мужика) якій буде обіймати мене, таку маленьку і беззахисну.

Так на мені відображається весна. Закохані парочки у парку, на лавках викликають у мене велике бажання мати і собі когось. Кляте місто.

Ну що? Буду продовжувати жити у мріях. Добраніч усім, мої уявні читачі :)

у когось життя бурлить :)
ну а хтось Лєна…

я така гнила в душі. аж верне від самої себе…

Заздрити, Лєно, погано!

Перестань це робити… ну і подумаєш? ну живе твоє 3-тє кохання у іншій країні?

Ти ж звикла бути самотньою…. так придуши свої мрії і почуття і далі нею буть :)

Ідіть всі до біса! Звалити би звідси!

кохання - це найпрекрасніше і найжахливіше, що я коли-небуть відчувала.

я задувбалась не виконувати свої плани.

нічого ти не особлива, така, як і всі.

нічого ти не кохана, теж страждаєш від невзаємних почуттів.

нічого ти не красива, адже твоє обличчя потворне, а тіло неідеальне, як у тих картинках

у тебе немає ніяких талантів, бо ти сама не почала їх пошук у собі. ти запорола все своє життя. і будеш носити клеймо "невдахи" поки не здохнеш.

ти не можеш тримати біля себе людей, бо довбанута.

у тебе ніколи не буде людина, яка завжди буде поруч.

ти сдохнеш від самотності.

План на майбутнє:

Люди. Це такі дрібні деталі в житті. Часом ми переоцінюємо їхню роль у нашому…

Якщо персона може жити без друзів. Взагалі без будь-якого соціому і при тому без проблеми, лише за потребою, зможе легко спілкуватися з іншими вже заслуговує моєї поваги.

Я слабка особистість я не можу без друзів. Проте друзі можуть без мене.

Ти нікому не потрібен. Твої проблеми нікому не потрібні, крім тебе. А якщо це ще і два в одному не надійся взагалі на якихось друзів.