Від п'ятниці до п'ятниці

От справді, мої образи тривають максимум хвилин 10. І то, напевне, я перебільшила. З вибаченнями у мене теж проблеми. Я не вмію також вибачатись, я не знаю, що мені робити. Це глухий кут, мені болить голова і нічого не можу робити, але придумати що зробити, щоб мене вибачили я теж не можу. Я якесь мурло, що мені робити?

Чому зараз важче написати пост? Думки не можуть зібратись до купи та неймовірно складно викласти їх у невеличкий текст, який щось донесе і зацікавить. Хм.. Що ж змінилось? А хоча, можливо, раніше теж не виходило?

коли тобі сумно - я на поміч прийду

коли все погано - я підставлю плече

коли ти внизу - я до тебе зійду

коли тобі зимно - мені все пече

коли ти мовчиш - в собі я кричу

коли ж так болить: "нічого, мине"

коли ж ти побачиш в мені доброту?

коли ж ти побачиш - я тобою живу!

коли мовчання не стане нарешті

і почуття вийде з арешту?

коли вже чеканню настане кінець

в мені помирає останній боєць

Вирішила провести паралель між снігом та звичайними людськими проблемами. Вони звалюються раптово, хоч давно було пора. Давлять важким шаром на змарнілий побитий ґрунт. Розтанувши вони перетворюються у зовсім інакше: "слякоть", незручність. Ми з нетерпінням чекаємо весни з надією на краще. Але зима неохоче приймає своє завершення і відвойовує погодою ще один місяць. Ми чекаємо і в якійсь мірі страждаємо до тих пір, коли зможуть розпуститись квіти на ще голих деревах.

Але скоро від довгоочікуваного тепла, яке переросло у спеку. Вона породжує у більшості з нас відразу і з затьмареними очима ми знову в очікуванні зимового дива. І так по колу. Ми ніколи не будемо щасливими.

Знаєте, є такі моменти, що хочеться провалитись під себе, розслабитись і летіти униз. Летіти, летіти, летіти.. Без крил, скоріше це вільне падіння. І щоб після цього падіння плавно приземлитись на початкове місце перебування і щоб усе стало добре.

Дивні мрії.

А от зараз мені хочеться, щоб кожен мій м'яз напружився, хребет став у свою природню форму, а не понівечену і згорблену. Та раз, і такий собі релакс, кожна клітина у тілі розслаблена і ти літаєш понад хмарами, не бачачи дахи сірих будинків та пробки на жахливих дорогах.

Цей тиждень роспочався настільки погано, що епітетів для такого немає! Я їду на ту екскурсії за 650грн, без нормальної компанії, пропускаю кіноперегляд, мафію, день здоров"я. З-за мене і тупості керівничкі і мамаши однокласниці моя мама плакала і кричала на ту мамку, та й моїх сліз було виплакано чимало. Мене сьогодні обвинювачували в незрозуміло в чому, що я збунтувала весь клас їхати на екскурсію, що зза мене їдемо, і зза мене одної не поїдемо. БЛЯТЬ! 28 людей в класі, а я одна в всьому винна, або ж кєра говорить теж саме кожному. але сумніваюсь.

Коли ти висловлюєш свою думку старшій за тебе людині - ти пащекуєш, хамиш, ти - бидло, ти найгірше створіння в світі. Ця тьотка ніякого права не мала мене затримувати перед уроком, і кричати на мене і викарячувати свої очиці. "Можна я скажу свою думку і тоді ви будете робити висновки" - ця фраза її убіла, наповал вразила. Ця мамка прочитала через акк її дочки бесіду з однокласниками, а доця віднєкується. Соль в тому, що там багато що від мене і про мене, ну звісно ж з матами, звісно ж!

Ці тижні дуже контрастні, просто до неможливості. Висновок: я їду на екскурсію з Настьою проти своєї волі, тато вирішив мене наказати, хрест на моєму онлайні в соц. мережах і взагалі якомусь гулянні, напевно. Якщо мені повірять, що ця погань про мене набрехала, буде мені щастя. За те, я не підводжу два класи.

Люди, ніколи не робіть щось завчасно. Маю на увазі рішення важливі і здавання грошей. Ця помилка коштувала мені 650 грн, навіть більше.. 700-800! Нервів вже не повернути, очі невимовно болять від сліз. А ще посварилась з другом, бо він забрав мій горіх. 9 клас, що не так?

як мене задовбала ця кєра, ця мамка однокласниці, яка до мене дойобується

я напклакалась на цілий місяць вперед

я б могла написати кучу щодо цього всього, щодо цього злоїбучого дня і мого життя, але немає сил

за те +1

Давненько вже не постила душевного поносу і, напевно, ще не час. Бо так сталось, що нічого не сталось, щоб принесло мені роздуми. Отже, просто зроблю підсумки цього місяця. Головне: поповнити інтернет на завтра. А ще сьогодні в мене міні-дата, оцінки від 2 до 12 вже є, трішки поміняла компанію в школі і це однозначно на краще. Помітила вже нарешт, що 5-тірка моїх однокласників гопота і бидло, бухають аж занадто часто, двоє палять, але ж самі вони гноми, ще й курять. Слово-мат-слово-мат-мат - такий лексикон, але про дегенератів мого віку я можу написати багато, тому і ненавиджу цей період віку, бо прирівнюють мене до них, фє. А ще, мені не вистачає вихідного, млинці чаєм звісно радують, та й перша пара історії теж нічого, але за ліжечком я сумую. І втф, 21 гімназія, якого ми маємо здавати 200 грн на той басейн? -_- Керівничка дурнувата, довела однокласника до сліз, хлопця! Кричить, прискіпується і на зборах про порнуху розказує, з б с

Об'єктивно судячи - пост ні про що, якщо ви його дочитали, дякую за трачений вами час на мою писанину)

хулі я не роблю урокі?

Я не розумію свого тата, з кожним роком його характер все гіршає. Ну чому, чому? В мене вже імунітет на крики і невдовольства, але сестра каже, що "не буде звикати до поганого". Я його надзвичайно люблю і поважаю, можу довго перечислювати список чеснот, але.. Зараз не про це. Тато, чого ти нас так задовбуєш? Чого ти так на нас скупишся? ДЕ ТВОЯ ЛОГІКА, ТАТ?

Я не можу казати повністю правди, бо знаю, що потім буде. Так звісно у всіх, але трішки вже задовбало, що я прикриваюсь гулянням з Мар'яною. Вислухала словесний понос про "гулькі або телефон, роби уроки на понеділок" і так далі - почала боліти голова. Чудовий вечір п'ятниці. Історія, правознавство, російська мова і уроки, мать їх, на понеділок. ПАТІ ХАРД!!!!!!

Не жартуйте, про те що ви хлопець своєму хлопцеві. Зазвичай, з-за цього виникає чимало проблем!

+1

єдине хороше