Это просто Вьюи блог

Отож, моя сповідь тут завершена. Прийшов час нових діянь. Та та історія вже не буде тут висвітлюватися. На все добре

Є речі, які розвиваються поступово. Закономірно та природньо. Це еволюція. Це нормальні речі, які адекватно сприймаються. Є речі, що творяться в лічені моменти. Спонтанно і неочікувано. Це революція. Це також нормальні речі. Останнім часом багато революцій. Багато нового сталося, що відкрило мені картину навколо мене. Головне, що все вирішилося на мою користь. Така моя правда. Я радий, що все у всіх буде добре. В подальшому

Нарешті я вдома. Тяжка, але чудова поїздка до Дрогобича. Пів дня позитиву, пів дня тяжкої праці. Наші старання були винагороджені виходом у пів фінал ДаЛеКо, а ще більше винагороджені опинилися я, Христя і Олег, які сіли в правильний вагон і зустріли групу заробітчан, які нас нагодували і напоіли. Плюс, Боже мій коханий, нагородили ще й морем сміху. Та попри все, в гостях добре, а вдома найкраще

Життя стало яскравим. Щодня якісь справи, веселощі, тяжкості. Все на купу. Та жити так цікавіше. Не знаєш, що буде завтра. Знаєте, це надає різноманіття, це відволікає від непотрібних думок. Це - справді життя. P.S. А ці парфуми я пам'ятатиму завжди. І завжди їх обожнюватиму

Ми самі собі принтери. Ми видруковуємо те, що хочемо. Ми задаємо шрифт, розмір, стиль. Коли ми друкуємо штрих-код, ми самі задаємо товщину ліній. Так, без чорного і коду немає, але й без білого теж. Проте, чорне завжди є. Показуємо ми це чи ні. Є речі, є почуття які не зникають. Є ті, хто вже пішов, є ті, хто не встиг прийти. За всіма є чорна полоса. Та знаю, що вони воліють, щоб вона була як умога меншою. Життя триває, яким б воно не було. Головне, правильно поставити інтервал між чорним. Тепер про інше. Чорт забирай, вона всерівно творить всередині мене переполох. Однією присутністю. Насправді, не все так просто, як видається чи показується. Проте, жереб кинуто

От ми розійшлися. Проте, ми живемо в одному місті, навіть в одному районі. Ходимо одними дорогами, в одні й ті самі магазини, вчимося на одному поверсі. Як не крути, ми будемо бачитися. Так, грати в невидимість, або сліпоту - цікаво, весело, але не гарно. Все-таки, ми знайомі, ми знаємо один одного і то досить добре. Тому, я думаю, що варто дотримуватися хоча б мінімальної культури. Просто вітатися. Проте, все залежить від того, як задастся тон.

З давніх давен люди знали, що вогонь очищує. Щоб піти далі, треба знищити старе. Очиститися. Вогнем. Вони спалювали будинки, майно. Далі йшли нове створювати. Вони спалювали мерців, щоб вони почали нове життя. Я очистився від того, що мене тримало. Я бачив як вони горять. Ці слова зникли. Почорніли і розлетілися порохом. Слова, що символізували частину мого життя зникли. І та частина теж пішла за ними. Прийшов час йти далі. Головне, що історії немає без документів. А вони згоріли. Очевидці це забудуть або заберуть з собою в могилу. Цього не було. Цього немає. Цього не буде. Буде шось інше. Буде те, що краще, вище, істинніше. Старе кануло в лету

В людському тілі існує багато органів, що вже не функціонують, але вони є. В житті так само - є люди, що не відіграють своєї ролі, але вони існують. І небезпека полягає в тому, що вони як апендикс - можуть спричинити проблеми із життям. У кожного свої рудименти. Мої ж мають шанс вилізти боком. Навколо занадто багато того, що вказує на таку можливість

Отож, все починає вдаватися. Кілька днів я майже не курив, вчора і без цигарок обійшовся. Цікаво те, що в голову полізли ідеї, взявся за те, що відклав у бік. Та головне-я маю час, щоб почитати, відпочити, погуляти. До речі, навколо стільки краси, і дівчат красивих і взагалі всього немоміченого. Так, деякі рішення відкривають нові горизонти. Головне, що я чую по собі, що все налагоджується. Так, бувають і провали, як у понеділок, але куди ж без чорного. Тому, знову ж таки, успіхів мені)

Є речі, яких важко позбутися. Вони прямо таки вїлися в наше життя, для нас вони буденні та звичайні. Тому відмовитися від них тяжко. Що ж, я почав відмовлятися від однієї із звичок-тютюнопаління. Удачі мені)

Зазвичай все розпочинається з понеділка, я поспішив розпочати з неділі. Навколо все виглядає так сонячно і радісно, що аж підкидає ентузіазму. Отож, нова пора, нові (старі) завдання. От тільки тепер є справді мотивація, приходить усвідомлення. Звісно, дещо відкинуто, як необ'єктивні та неправильні судження, дещо нав'язані з іншої сторони. Проте, тепер це неважливо. До речі, цікаве спостереження, що другий день я вже спокійно сплю і висипаюся. Співпадання? Ну, а на кінець ще скажу, що, надіюся, з нею все добре. Я б не проти був би залишити наше спілкування, та вона вибрала інший шлях. Напевно, так їй краще. Успіху і щастя їй.

Знаєте. Я вирішив, що досить. Не можу я терпіти це. І я знаю що вчинив правильно. Стільки часу я не зважав на свою гідність. Більше такого не буде. Каже мені, що їй боляче? Скільки болю вона мені принесла. Казала, що буде зі мною попри все? Так не сталося. Вона не вміє тримати свого слова. Казала, що буде подавати мені патрони? Фіг там, не було підтримки. Нічого не було. Нехай шукає свого ідеалу. Я не він. Я кращий за того її каблучного ідеалу. Нехай шукає іншу жилетку, яка їй має робити все. З мене досить. Все завершилося

Минає день, минає ніч. Як життєво у пісні співають

Не знаю, не знаю. Є дві сторони. Дві правди. Два відчуття. Дві думки. Вони чергуються, заступають одна одну. І найгірше - що вони протиборчі. Вони виключають одна одну. І я не знаю що до чого. Бо правда є різна, а істина одна. Й цю істину я відчути не можу.

Знаєте, як це, коли глупа ніч і починає потихенько прояснятися. А там вже і обрій палає. І сонце сходить. Зірок не видно, лише одну, найбільшу. Ось так в житті - поки темрява, ми милуємося усім, гарно. Та з сонцем приходить правда