Блог создан, для себя)

Я ненавіжу свою жизнь… Я хочу здохнути… Зачєм це всьо?…

Поясніть мені, чому страх втратити сильніше ніж "здравоумие"?

Піздєєєєц, зачєм устраювати сори шоб потом не общатись…а після цього я виноват шо мені не хватає общєнія? Так може треба хоть попробувати общатись?

Іпаний принцип бумєранга…. Вибач шо я колись зробив тобі так боляче, зараз я відчуваю такий самий біль…. Важко, ніюи не сам, але здається всі окрім мене померли…. Або навпаки? Я помер, а всі живі

Почєму це опять проісходить? За шо? Кому я так погано зробив… Хотя навєрно той кому погано шас радується…. Чого мені опять так больно має бути, я не хочу біше болю, страданій…. І т.д….. Я хочу спокою…. Почєму тобі було похуй на мене сьодні… Почєму так?…. Я вєдь так хтів тебе побачити, а ти просто забила….спасіба тобі, шо робиш мене сильніше….

Не знаю шо мене заставило взяти і знов написати сюда… Ну надіюсь це так ніхто й не читає…. Але все ж… Рішив то напишу, скину камінь… Да уж, здавалось би зі сторони, в мене дівчина про яку мріяв, я маю все що треба… Але толку з цього, якщо я сварюсь з своєю коханою? А через що? Через мене!… Я хочу знайти мільйон оправдань собі, але даремно я такий люб'язний з усіма… Але як по іншому… І не розумію, дівчата так сильно стають залежними від цієї люб'язності? Дівчата, навіщо? Я не якись красень, не найдобріша людина, я просто намагаюсь всього лиш по доброму ставитись до вас… Не привязуйтесь!!!! Адже я вже прив'язаний до однієї і іншої не треба!!! Я розумію, це ніхто не прочитає, і слава богу, це просто крик душі…. Краще нехай всі ненавидять, чим привязуються….

якось я сидів чистив цибулю і задумався… ти дуже часто грустила через мене… тобто можна вирішити, що я поганий, але я зрозумів що я є ще гірше ніж сам уявляв… дивись, я робив тобі боляче, але я не можу зрозуміти чим?? тобто, яку біль я тобі робив? фізичну, моральну, ДУШЕВНУ?, а семе головне ЧИМ?

пізда, йобана пізда, біше на цю ситуацію я не можу підібрати слів… от поясни шо за хуйня проісходить? ось наприклад ти кажеш з ким хочеш з тим спілкуюсь, та пора давно зрозуміти, хочеш з ким хош общатись, то роби це тоді коли мене вже не буде в твому житті… ти кажеш біше поганих моментів чим хороших? а подумай скільки з них ти зробила? ти кадеш що я мовчу коли ти кричиш на мене? тому що я вмію приймати свою вину! а чому ж ти кричиш у відповідь на критику? та тому що ти не вмієш приймати свою вину! ти кажеш я слаб? слаба ти, духом слаба і душею… потребуєш правди, але геть не розумієш скільки сама брешеш… так ти хочеш зараз знову розкритикуватм, розказати який я, сривити лице… так я дуууже далекий від ідеалу, але я вмію приймати свою вину, і я всіма руками і ногами тримаюсь за тебе і наглядаю за тим як ти намагаєшся ослабити мою хватку…

пппп, шас шагаю по вулиці думаю, скажем так про життя… бля, я самий велииикий баклан… бляяя потянуло мене ту да ж, а потом? бляяя… но страна вєщь, я внєзапно осознав коє які речі… боже чого ж я такий, нашо я мучаю людей?…. нашо я вобшє?( (так і хочеться десь вбитись шоб через мене другі люди не страждали((

да уж думка прервати ведення блога була хибна… знаєте шо я осознав… я ніхто… я нічого не можу… я просто ніхто… а кому такмй потрібен? навіть якщо й потрібен, то рано чи пізно перестану бути потрібним… тому що я ніхто… шо мені робити…? якби ж хоч хтось це читав і щось порадив… адже для знайомих в мене завжди все добре… я надіявся що тут будуть люди які побачать мій блог, рішать підпмсатись, будуть якось коментувати.. ну да, ну да… я ніколи не буваю правий, якшо десь на тому світі про моє життя написана книга, то там одразу на обложці написано "історія невдахи"… як не хватає в такі моменти когось щоб сказав з посмішкою на лиці "да не парся ти, я буду з тобою і ми все переживем, разом") да уж, адже є людина яка може це мені сказати, але з нею я все менше поруч, але я б проміняв усе тільки б бути поруч… як ж я її люблю… і як хочу зараз просто обняти її!!!!!!!!:' (

я шось так подумав… який толк з цього блога… ну вобшєм забиваю… всеодно толку нема від цього друкування… мої думки, таємниці, образи і т.д. залишаться зі мною і підуть зі мною…

даааа ужжж, з кожнем днем взнаєш щось нове… невже вона правду сказала шо всьо на волсках висить?… хммм… лічно для мене нє, но з її сторони можливо, я зроблю крок вліво, крок вправо і все! фініто ля комедія… но даже шас от сижу в неї "під вікнами", і казати не хочу, що я тут, сижу і згадаю, як ж було добре ще кілька днів назад… як було все безтревожно, а зараз я тааак сссу, шо всьо може в один прекрааасний момент обірватись, шо вже навєрно міг би озеро напрудити… добре шо є блог, тут я можу написати все-все… і про те як мені добре, і про те як погано… хоча коли добре я хочу ділитись зі всім світом, а от коли погано… то хочеться одної людини поруч, але так вийшло, що в нас не виходить бути разом у будь-який момент… надіюсь ще буде виходити… хммм… да ці роздуми доводять до білого коліна, ше й в руки замерз, ледь пишу… от ні про що зараз не можу думати, одна вона лиш в голові… оооо, тікишо думка прийшла, от то шо шас відбувається, те все розплата зо хороший час проведений разом… а може хто наврочив?… ееехх не знаю… вмів би я зупиняти час… зупинив, подумав би про все, і щось би вирішив, бо зараз взагалі не знаю що робити…

хммм, сильний ріжучий біль минув, але натомість прийшов сильний зжимаючий біль!! бля чого всьо так плохо!? я ж просто хочу кохати і бути коханим, чому за це така розплата?…

я то думав що тількии від якоїсь хвороби може так боліти серце… а ось і ні…

я навіть не уявляв що буває так боляче… так сильно ще ніколи не боліло…