да уж думка прервати ведення блога була хибна… знаєте шо я осознав… я ніхто… я нічого не можу… я просто ніхто… а кому такмй потрібен? навіть якщо й потрібен, то рано чи пізно перестану бути потрібним… тому що я ніхто… шо мені робити…? якби ж хоч хтось це читав і щось порадив… адже для знайомих в мене завжди все добре… я надіявся що тут будуть люди які побачать мій блог, рішать підпмсатись, будуть якось коментувати.. ну да, ну да… я ніколи не буваю правий, якшо десь на тому світі про моє життя написана книга, то там одразу на обложці написано "історія невдахи"… як не хватає в такі моменти когось щоб сказав з посмішкою на лиці "да не парся ти, я буду з тобою і ми все переживем, разом") да уж, адже є людина яка може це мені сказати, але з нею я все менше поруч, але я б проміняв усе тільки б бути поруч… як ж я її люблю… і як хочу зараз просто обняти її!!!!!!!!:' (