Відчуй

Вони спробували накурити те небо, хоча самі й зрозуміли, що вона вже накурило їх.
вони були шаленими божевільними коханцями.НІчого не боялись, кохались у громадських місцях, прокидались разом і пили гарячу каву з круасанами
. їздили весь час разом і нікого не помічали.Цілувались так, як ніхто й не вмів.

це ж не кінець, крихітко, це тільки його початок.
люди чекають роками, а тут вирішальна всього лиш мить.
кажуть «переболить», проте, надто важко втрачати
того, хто зараз без тебе щасливий…
в чужих обіймах солодко спить.

я вже годинами дивлюсь на твоє фото
і не знаю як краще описати те, що я відчуваю
тому просто скажу:
я кохаю твою усмішку

усміхнись.

мене знаєш, починає трясти від одного твого погляду
руки німіють, серцебиття прискорюється, стаю німою та повністю потонута і твоїх незрівнянних очах

мені знаєш, невистачає твоїх дотиків, твого голосу, твоєї усмішки
Боже, ця така найдивовижніша усмішка яка непокидає мою голову ні на секунду, заради якої я б все робила аби вона не спадала з твого обличчя

мені знаєш, мовчати б з тобою годинами, просто ніжно гладити тебе по всьому тілу, та цілувати твої найніжніші руки та вушко
це напевно єдине від чого я невтомлюсь

мені знаєш, з тобою моє безсоння таке солодке, таке приємне та неймовірно бажане

ти - бажаний, знаєш

ТВАЮ Ж МАТЬ! Я ЗНАЛА! ЗНАЛА, ЩО КОЛИ ПОТРАЧУ ГРОШІ, МЕНІ ВОНИ ЗРАААААЗУ Ж ТРЕБА БУДУТЬ.!!!!! НУ ЖОПЄЗДЄНЬ, ФАКІН НІГА ЕСС!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

ама крімінал

Я більше не любитиму нікого.
В своє серцебиття не підпущу.
Любов - тепер є мій найзлійсний ворог,
Віддамся краще римам і дощу.

А так хотілось раз і назавжди
(Не в полі, в небі чи землі шукати) !
Твоя любов, як краплі на вікні
Чимдуж скотилась, стала помирати.

І важко так іти наперекір,
Бо як не є - один в полі не воїн!
Кому болить твоє, що ти один?!
Як не крути, а більшості по двоє.

Я знаю, що є вхід і десь там вихід,
І виборів - хоч греблю розгати!
Та жаль, не бачу сенсу знов любити,
І знати, що хтось зможе знов втекти.

*************************ХІ************************

Весь наступний тиждень вони були разом. В редакції було поки спокійно, тому Юстина взяла «канікули» на тиждень. Маркіян не хотів вертатися додому. «Зірки холодні, а з тобою так тепло», - казав у відповідь на її слова, що «комета прилетить без тебе.». І Юстина вірила. А як же інакше.. Як не віриш коханій людині – чого варта така любов..? Але через тиждень реалії життя знов постукали у двері – треба повертатись до роботи, комет, та інших справ. І ось взяті квитки на нічний поїзд. «Ще встигнеш на зорі подивитись, як приїдеш», - каже Юстина. «Якраз зараз дивлюсь на єдину зірку», - Маркіян відповідає і дивиться в її такі великі по-дитячому очі. Вони стоять на вокзалі. Платформа заповнена людьми. Юстина дістає Маркіяну до підборіддя, тому щоб поцілувати його чоло, треба піднятись на пальці. Поїзд прибуває, до відправлення всього 6 хвилин. Маркіян зайшов у вагон, і відкривши вікно, намагається зловити руку Юстини. «Навіжений!», - кричить, сміючись, дівчина. Бо з боку то справді виглядає смішно. Он, і провідник, здається, посміхається. Але поїзд набирає швидкість, і Юстина крізь стук коліс чує його «Я люблю тебе. Дзвонитиму щодня!». «Звісно», - шепоче вона. – «Люблю тебе. Також». Він не чує зараз, але, сподівається вона, чує його серце. Юстина прийшла додому. Прийняла теплу ванну з пінкою. На кухні в її улюбленій великій з птахою чашці кава. «Те, що пасує в такий вечір, коли кохана людина щойно поїхала, а ти вже хочеш, щоб вона повернулась »- думає. Але недописана стаття блимає в моніторі рядками, тому треба зібрати себе в купу. Чомусь кращі шедеври її журналістської праці були написані вночі. «Невже я така сова..?», - подумала Юстина. І саме на цій ноті її телефон вирішив подзвонити. Точніше, то Христя вирішила.
- Привіт! Не спиш?
- Та ні, звісно. Привіт!
- Шеф знов загрузив?
- Та.. Вже не знаю, що писати про тих стрітрейсерів*…
- Знаю, в мене теж «сирий матеріал» і «фото не справжні»…
- Аха- ха-ха! Ти вмієш копіювати шефа. Колись він про то дізнається, і звільнить нас з роботи. Тебе за насмішку, а мене за те, що потакаю тобі. Аха-ха-ха!
- Та ну тебе, скажеш таке.. Краще розкажи, як ти. Відпровадила Маркіяна?
- Так, а тепер сиджу і п’ю свою осінню каву. Таке, враження, що то був сон, а тепер він закінчився.
- Взагалі я поганий порадник в таких справах… Але за жіночою солідарністю розумію тебе!
- Аха-ха..! Дякую!
- До речі, поки не забула: в нас тут дата намітилась – 5 років закінчення нашого універу. Мені вчора писала наша староста Віка, пам’ятаєш? Так от, в найближчі вихідні плануєм зібратись. Фото біля універу, посиденьки в якійсь кнайпі, може ше в парк якийсь попремось. Приблизно так.
- Ясно.. Давно не збирались. Файно. Треба взяти наш альбом. Де ж то я його поділа…
- Значить йдеш? То добре. Завра ше обговорим все.
- Добре, і шо вдягнути, звісно.
- Аха-ха-ха! Моя школа! Добре, солодких снів.
- І тобі. Добраніч.
Юстина поклала слухавку. «Треба знайти альбом», - подумала, - бо потім забуду. Вона встала від комп’ютера. В її шафі з книгами повно всіляких речей та дрібничок. З глибини дістає той самий альбом. «Як же давно це було… Чи може, лише вчора?”, - думає, розгортаючи. Телефонний дзвінок знов виводить її зі спогадів. Маркіян. Альбом лишається на столі, розгорнутий. Зі сторінки на фото посміхається русявий хлопець із зеленими очима.

*Стрітрейсинг (street racing) в перекладі з англійської - "вуличні гонки". Тобто стрітрейсер в прямому сенсі слова - це людина, яка безпосередньо в дорожньому потоці влаштовує змагання на швидкість. Стрітрейсери - це гонщики поза законом, що живуть в атмосфері швидкості і азарту.

Бережи кохання, якщо воно є. Не говори про нього нікому. Сховай за пазуху. Тримай все в таємниці, всім бреши, розказуй, що ти такий же покидьок, як і інші. Інакше вони розірвуть твої почуття. Розкрадуть, перетворять в своє звичне блядство. Їх вивертає, якщо хтось не схожий на них! Їм стає страшно від того, що і вони колись були іншими, але все просрали. Тікай. Тікай звідси. Бери його і тікай.

Дуже хотіла би тебе побачити. Хочеться говорити з тобою. До сліз хочеться, щоб ти був десь ближче ніж ти є. Хочу знати як тобі ведеться, хочу знати як ти сумуєш, як ти радієш, хочу знати все про тебе.

Ніколи не знала, що любов така дивна, що можна так за кимось хворіти, бо коли я не знаю, що з тобою відбувається, ти мені болиш більше, ніж мої рани. Я хотіла б, щоб ми з тобою як побачимось- багато сміялися. Думаю, що тоді я вже зможу сміятися.

але так треба. на час. я думаю нам обом це треба.

знаєш, в мене все буде добре.
Я можу розбити тобі голову об підлогу, порізати собі лице і зламати всі кінцівки, але в мене все буде добре.
Знаєш, я зможу жити без тебе.
Зможу спати, може, колись

я знову навчуся дихати і, можливо, зможу тебе забути, бо я впевнена, що зможу жити без тебе.
Знаєш, я зможу перестати думати про тебе.
Зможу заставити себе їсти. Я не буду думати про тебе.
В мене все буде добре.
Я переживу.
А ти?
Ти теж зможеш пережити.
Якщо дуже захочеш.
А так..
То все в нас буде добре.