Відчуй

Коли тобі важко, коли ти боїшся людей, коли життя твоє заплуталося, скажи собі: перестану паритись про те, що зі мною буде, буду любити всіх тих, з ким маю справи, і більше нічого, а там будь що буде. Тільки спробуй жити так і побачиш, як раптом все розплутається, і тобі нічого буде ні боятися, ні бажати.

Одного разу, коли на дворі буде похмуро, а на душі сезонна депресія, ти завариш собі чаю, м'ятного, чи може навіть з бергамотом, подумаєш про життя, яке так стрімко несеться, все далі відносячи тебе від дитинства. Згадаєш ті неординарні речі, які так дивно згадувати, ті захоплення, які так і не вийшло вдосконалити… можна довго ще продовжувати, але головне і так зрозуміло. А знаєш, я пам'ятаю часи, коли у тебе була дружба. А є й така, що назавжди тебе покинула і більше ти ніколи не почуєш її голосу, дружніх і теплих обіймів. Вона пішла, якби це тяжко не було, іноді смерть не тільки метафорична. …Якби ти вернулась і знову б почути на мить твій голос Востаннє. Дружба.

;

Знаєш, творчі люди пишуть не словами. Дуже багато вкладають в музику. Не знаю чого, але саме таке відчуття, таке дивно-хороше і приємне було перед сном…а все одна тільки думка про хороші моменти, за які варто жити на цьому світі і вічно дякувати їх творцю! У всіх бувають спади, не без цього. Але коли тобі подають руку надії, ти хочеш кричати від радості! Це божественне відчуття! А творять їх люди, які оточують тебе! Проста посмішка може бути варта міліонів інших! Це викликає сльози радості, вони такі щирі, ніколи не будуть наводити сум! Вони існують, хоча не всі це цінять. Ти піднімаєшся, твориш величні речі з неймовірним натхненням, дякуючи музі. І крила несуть далеко далеко, не думаючи що ти вже за горизонтом атмосфери - її не буде! Пишу це від щирого серця! Ти підняв мене і це видно по мені. Нарешті я почала жити, а не існувати! Відчуття амеби пройшло після першої посмішки! Дякую тобі. Ти і тільки ти підняв з павшого стану молюска людину, хоча будеш казати що це не так і можливо не розуміючи як. Відійшли якісь принципи, образи, прийшло малесеньке відчуття, що хтось про тебе думає. За таке ладна віддати всі скарби світу. І ці слова не кажу злістю, не має вона тут місця!(поет, йопти) Ти питав про що я думаю..про це я думаю, хоча може інколи не казала тобі цього, але воно має місце в голові і кожного дня згадуючи це, живеш посміхаючись. Пам'ятаєш, я казала, що не плакала давно? Зараз просто пригадала цей листочок, який не хотів горіти. Я тобі вже казала, що ти заспокоюєш тільки присутнітю. Це я зрозуміла саме тоді, коли написане не хотіло від мене відчепитись! Дякую! Дякую! Дякую і ще раз Дякую за музу, якою ти став! Дякую за нове життя!

Якщо ти дозволиш мені, я буду тримати тебе не тільки за руку або тіло, а й за твоє серце. Я можу подарувати тобі спокій зі мною, і ти зможеш прийти до мене і розслабитися, знаючи, що я буду любити тебе і ніколи не засуджу тебе. Я буду твоїм будинком, якщо ти вибереш мене, і я покажу тобі свою любов як тільки зможу. Мої руки завжди відкриті вітати тебе вдома. Я буду гуляти поруч з тобою і зберігати твої руку і серце.

!!!!!!

Знаєте зі мною сталась не приємна історія. Сказали, що я погана.Хоча не знають мене досконало.Це було дуже боляче, але тато, бабуся, мама мені завжди повторяли, що я сильна і я впораюсь. Алее.. сталось так, що одного вечора я не втрималась і розплакалась.Знаєте, на душі так порожньо, що здається що я вже ніколи не зможу нікого зрозуміти та підтримати.Мені здавалось, що все буде добре але з кожним днем все гірше і гірше.День проходить з посмішкою, но вечір не без сліз.

відклади всі справи на сьогоднішній вечір. і сідай поруч. ми будемо дивитись, як народжується сніг.

Одного разу ти прийдеш додому така змучена, що вже не будеш всилі стояти на ногах.І ти просто сядеш на підлогу і почнеш думати про те, що було колись.І тоді ти заплачеш, та згадаєш як тоді було чудово.А зараз ти сама.

Запам’ятай, загадувати і планувати на перед своє життя, це тупо і не варто навіть цього робити. Впевнилась я в черговий раз. все змінюється настільки швидко, твої плани, твої дії і люди навколо тебе. ще півтора місяця тому я відчувала трохи скуку та відчай, а зараз у моєму животі починають відроджуватись метелики. І скажу вам що це найкраще відчуття, яке тільки може бути, ніяке захоплення чимось чи нове хобі цього не замінить…це зовсім не те. Я починаю вірити в купідонів, вистріл стріли “бац” і в один момент ти вже живеш від зустрічі до зустрічі з твоєю людиною, ти завжди знав що вона є, але до цього моменту вона була непомітною для тебе і не відігравала ніякої ролі у твоєму житті, аж поки вас не торкнулась ця сама стріла амура. Ти сидиш і думаєш блін.. та це навіть не мій типаж, мені завжди подобалось щось зовсім інше. і уявяла я по іншому це все. але один момент, одна зустріч і ти якимось дивним чином не можеш зупинитись, тебе тягне і тягне до цієї людини…тобі хочеться завжди бути поруч, бути у кругозорі її 24 години на добу, її жарти найкращі які ти тільки чула коли небудь, а обійми підносять тебе на 7 небо. Ти кажеш собі, що ще рано і ти не любиш цю людину, ну тобто по ідеї, ”по сценарію” всіх стосунків, ще не можеш любити, але ти ловиш себе на думці, що думок у тебе крім цієї людини і немає. ти прокручуєш у голові розмови, дії, рухи її. коли ви на відстані, тобі здається, що ви все одно поруч і думками ви завжди разом. Ти знаєш людину декілька днів, а тягне тебе до неї з неймовірною силою, кожну секунду твого життя. Найбільше, що просто не пояснюється це те, що тобі нічого в принципі і не треба. просто покласти свою голову на її плече і все стає в житті настільки не потрібним і відходить на інший план. ти ніби у іншому світі, у своєму, точніше вже у вашому неповторному світі, який здавалося б ніхто ніколи і не зрозуміє. Найприкольніше те, що ти себе ведеш взагалі не так як завжди і ти сама собі задаєш питання, , чому я веду себе як дибіл?,, По-дитячому наївно, безтурботливо і смішно) Тобі не хочеться абсолютно думати, ні про що, тобі просто хочеться посміхатись, ніжитись і радіти моментові. Цікаво, можливо, це і називають любов’ю? я не знаю. коли ви разом, тобі здається що ти робиш усе не правильно, що ти все і завжди тепер псуєш, ти так боїшся зіпсувати враження і ставлення до себе, так страшно розчарувати свою “знахідку”, що ти ще більше починаєш поводити себе як придурок. Ти розумієш, що тепер для цієї і тільки для цієї людини ти починаєш дозволяти більше чим раніше дозволяла взагалі самій собі і це водночас страшить. Ти починаєш думати про взаємність, бо по трохи ти розумієш, що ти вже далеко втекла з області симпатії, але ось ніяк не можеш дізнатись чи ви на одному рівні емоцій, це звісно покаже час, так ти себе і заспокоюєш. В якийсь момент ти переосмислюєш свої останні дії та вчинки і доходиш висновку, що у тебе в один момент абсолютно змінились пріоритети, тепер ти з легкістю можеш проміняти улюблену або просто корисну для тебе справу на свою ту людину. І що саме дивовижно, що у тебе навіть не виникає ніяких докорів сумління, ти просто на просто зіштовхуєш все на самий банальний збіг обставин та долю. Твоє життя набирає нового подиху, свіжості, нових не схожих на ті всі попередні емоцій, ти щаслива, ти відчуваєш що ти живеш. Правду кажуть, що якщо ніколи не любив, вважай не жив.