Одного разу, коли на дворі буде похмуро, а на душі сезонна депресія, ти завариш собі чаю, м'ятного, чи може навіть з бергамотом, подумаєш про життя, яке так стрімко несеться, все далі відносячи тебе від дитинства. Згадаєш ті неординарні речі, які так дивно згадувати, ті захоплення, які так і не вийшло вдосконалити… можна довго ще продовжувати, але головне і так зрозуміло. А знаєш, я пам'ятаю часи, коли у тебе була дружба. А є й така, що назавжди тебе покинула і більше ти ніколи не почуєш її голосу, дружніх і теплих обіймів. Вона пішла, якби це тяжко не було, іноді смерть не тільки метафорична. …Якби ти вернулась і знову б почути на мить твій голос Востаннє. Дружба.