Відчуй

А все ж, частіше в голову лізуть думки, що і правда, таким як ми, потрібно жити подалі. В тиші. Не за містом, а за суспільством. В горах. Мати свій маленький будиночок. Хочеш з цегли, я частіше говорю, що він буде з дерева. В будинку не буде ні газу, ні грубки, ні печі. Книжкова полиця і стара фотографія, на ній буде зображене те, про що ми маємо мовчати не тільки для світу, але й для самих себе. А руки ми грітимемо біля ватри, там же де і будемо запікати цукровий зефір, який обожнюєш і я не люблю. Утекти? Відірватись від критиків і стереотипів. Я знаю, ти хочеш цього, ти мовчав мені про це. Я вже відчуваю гірське повітря. ..рушаємо сьогодні?

"Чуваком бути легше. От понравилась чікса - замутив, стало насрать на неї - кінув і всі діла." Вот такоє.ахахахах

https://ask.fm/IamSnickers

п.с. а якщо ти не віриш, що зовнішність не головне, то знай, що завжди є хтось страшніший за тебе і вони якось живуть.

Якщо ти думаєш, що ти страшна, то ти дурна, бо зовнішність не головне.

Ми ходимо, ми стрибаємо, ми розмахуємо руками, жмуримося, приставляємо долоню до лиця, кривляємося, морщимо ніс, сміємося, сердимося, вибухаємо, червоніємо від злості, роздуваємося від гордості, дуємо губи від образи, задираємо ніс, чхаємо, позіхаємо, кашляємо, шмаркаємося, моргаємо, плямкаємо, хропимо. Ми смішні, ми не логічні, ми нерозумно виглядаємо, ми закомплексовані, ми цілком абсурдні. Ми люди - ми граємо. Ми граємо в життя. Давайте пограємо? Ми самі придумуємо правила - самі їх і порушуємо. Порушувати правила нам подобається навіть більше ніж дотримуватися. Говорили ж вам, ми не логічні. Грати цікаво. Правда, це весело. Пересуватися з рівня на рівень і зустрічати на своєму шляху нові перешкоди, які пізніше ми згадуємо з посмішкою.Так, ми самі любимо створювати собі ці перешкоди, але ви ж вже знаєте, що ми абсурдні. Ми сміємося один над одним, знущаємося, виводимо один одного з гри. Правда потім самі випадаємо з неї на час. Сердимося, кричимо, просто лопаємося від злості. Правда ж кумедно? А ще ми сміємося до сліз. Це взагалі парадокс. До речі про парадокс. Цікаве слово, правда? Ми взагалі любимо кидатися розумними слівцями. Дискримінація, наприклад, або компромат. Пхаємо їх тут і там для різноманітності. Але які ж ми все таки дурні. Ось ідіоти, ви б тільки знали, які недотепи ми люди. Ми смішні, ми не логічні, ми нерозумно виглядаємо, закомплексовані, ми зовсім абсурдні, але ми найдосконаліші істоти, які грають у надзвичайно складну, але найдосконалішу гру. Я сказала неправду. Це не завжди буває весело. Частенько буває сумно, буває виємо від безвиході, буває сердимося, прямо лопаємося від злості. І це не завжди весело. Грати складно. Але грати - це наше покликання. І ви не зрозумієте, як це чудово грати поки не зіграєте.

Написав хлопець, хотів познайомитись. Декілька слів про мене: "Настя, деградую, тупію, вийобуюсь. Маю футболку з хрестом УПА."