А все ж, частіше в голову лізуть думки, що і правда, таким як ми, потрібно жити подалі. В тиші. Не за містом, а за суспільством. В горах. Мати свій маленький будиночок. Хочеш з цегли, я частіше говорю, що він буде з дерева. В будинку не буде ні газу, ні грубки, ні печі. Книжкова полиця і стара фотографія, на ній буде зображене те, про що ми маємо мовчати не тільки для світу, але й для самих себе. А руки ми грітимемо біля ватри, там же де і будемо запікати цукровий зефір, який обожнюєш і я не люблю. Утекти? Відірватись від критиків і стереотипів. Я знаю, ти хочеш цього, ти мовчав мені про це. Я вже відчуваю гірське повітря. ..рушаємо сьогодні?