do it yourself

Болить.а я не вмію вже жити без тебе.не покидай тількі мене.дай шанс довести, що в світі може жити справжня любов, та й нехай на відстані.і навіть якщо ми будемо не разом вже наступного року, а для тебе я залишуся просто гарними спогадами, я подарую тобі кота.такого, як поки хочемо МИ.ненавиджу столицю.

люблю.люблю як нікого і ніколи.і навіть після того я ініціювала розлучення, я люблю.не за щось.а за те, що я була щаслива.щаслива від смс "я соскучился", щаслива прокинатись разом з тобою, щаслива цілувати тебе, щаслива просто знати, що ти в мене є, щаслива планувати майбутнє, щаслива курити після неймовірного сексу, щаслива, коли ти злишся, бо я гуляю з своїм одногрупником.ніхто з тих, до кого ти ніби то ревнував мене не вартує і думки твоєї про них.коли я казала, що готова на край світу за тобою, то так воно і було.чи одеса, чи харків, та хоч би й австралія, я для себе завжди знала, що моє місце поряд з тобою.життя летить.зараз все не так.ми не знали, що наші дні скінченні.і як там у пісні "кричать тобі  у мокрі очі, що завтра буде вже не те".я не хочу прокидатись і засинати з думкою, що ти вже ніколи не будеш поряд.проте і пробачити я не можу.ні, не тобі, собі. собі, що я так сильно люблю, що готова проковнути свою гордість.я знала, що любов має бути не така.ти був привязнаий, але не любив.тому так швидко і відпустив.але не відпустила я.це місто, усе в ньому, місця, люди, небо- усе повязане з тобою.мій світ у харкові -це ти.таксі-це наше перше побачення і пісня "i remember the time", твоя кімната і "Анфетамин", блок і "Моя фобия", наші дні розлуки і "Забери меня к себе".усе в цьому місті показує і нагадує, настільки я була щаслива. обмануті щастям бояться його втратити.коли ти казав " я завжди буду з тобою" я вірила, бо жила надією.одні й ті самі граблі.напевно хтось таки народжений, бути коханим, а я народжена любити.любити тебе.і хоча ми не разом, я однолюб. моя мама, і та, яка була категорично проти наших стосунків, сказала, що ти моє кохання всього життя.якась частинка серця завжди буде твоєю.навіки.навіки, бо люблю.а тебе любили і до мене, любитимуть і після мене.просто хочу знати, що цей рік щось значив і для тебе.не хочу вірити, що ілюзія може бути така правдива.

Чому вважають, що любов безцінна, Її придбати можна за айфон, Або платити за ніч/погодинно, Не відая відмови й заборон? Куди поділось те, що цінувалось, Й ніхто вже не шукає сенс буття, Адже б чия рука до нього не торкалась, Не гіршає від цього смак життя. Чому давно не ціниться душа, В останню мить звертається увага, І варта лиш фальшивого гроша, Любов, що має функцію розваги. Звертають шиї дивлячись на тіло, Танцюють бісики, побачивши авто, Та виникають лиш бажання хтиві, На почуття давно всім все одно. Й лише почувши запахи купюр, Нехай хтось скаже, що вони не пахнуть, І одягнувшись в краще, від кутюр, Лише затягують тугіше зашморг.

Ти - не моя трагедія. Я не про тебе пишу романи. І ти пробач мені, звісно, що моя свідомість без упину наповнюється цими страшними примарами. Моя вічність в тобі: море, пісок і сварки, наша пристрасть - це фото зі стін моєї кімнати. І якби ти колись сказала: бувай, коханий, я йду від тебе назавжди… Я би плакав. Чуєш? Ти для когось вже була важкими зітханнями, для когось - вічним вселенським щастям та музою. Тебе любили до мене і після мене також любитимуть. Я зі всім згодний, я усе пробачу… І наразі в мене лиш одне питання, останнє: над прірвою серце твоє трепетатиме так, як поряд зі мною?

Ти - не моя трагедія. Я не про тебе пишу романи. І ти пробач мені, звісно, що моя свідомість без упину наповнюється цими страшними примарами. Моя вічність в тобі: море, пісок і сварки, наша пристрасть - це фото зі стін моєї кімнати. І якби ти колись сказала: бувай, коханий, я йду від тебе назавжди… Я би плакав. Чуєш? Ти для когось вже була важкими зітханнями, для когось - вічним вселенським щастям та музою. Тебе любили до мене і після мене також любитимуть. Я зі всім згодний, я усе пробачу… І наразі в мене лиш одне питання, останнє: над прірвою серце твоє трепетатиме так, як поряд зі мною?

Впав. Плююсь. Поки летів, двічі розідрав лице. Боляче забив коліна та збився з ритму. А Лєра каже, відпусти, каже, типу боляче, каже, відпусти! Лєра каже, стомилася, типу, каже, чуєш, пусти, стомилася! Але ж я не тримаю, кажу, не тримаю, йди! І сміюся, кажу, ключ в дверях, кажу, йди, я не тримаю! Кажу, поки летів, навіть млосно стало. Не хочу більше, кажу, йди, чуєш, йди, кажу! А вона здіймає на мене очі Свої великі, як небо, і каже, відпусти, чуєш відпусти. І тримає мене. І тримає. І каже, відпусти, чуєш? А я дихаю: глибоко, наскільки можу. Кажу, не можу більше, чуєш, кажу. Вже нудить від висоти. І коліна болять. Кажу, не полечу більше. Чуєш, кажу, не полечу! Йди! А вона тулиться до мене. Обіймає за шию. Каже, чуєш, тримаю, не бійся! І я - не я більше. А вона вкотре здіймає мене над головою Згортає в долоні та підкидує – до неба. І я лечу. З останніх сил. Знову.

Ти більше не бачиш у моїх рухах впевненності. Знову кажеш, в мене сьогодні болить голова, давай зробимо це іншим разом. Мовчки повертаєшся до стіни й засинаєш. Так, ніби для тебе руйнувати мій Всесвіт - звична справа. Але ж я будував його для тебе не один місяць. Навчися заварювати смачний чай та прасувати сорочку. Я почав читати твої улюлені книжки та додав трохи перцю в наші стосунки, час від часу влаштовуючи ревниві істерики. Я навчився складати списки Планувати справи Ходити до лікарів Любити вистави І робити мільйон інших вже тепер потрібних мені речей. За рік прописними літерами в голові закарбував просту формулу: "ЛЮБИТИ НЕ МОЖНА ЗАБУТИ". Залишивши розділові знаки насамкінець цієї історії. І от зараз, коли він майже настав. За вікном ніч, кольорами по небу дрейфує рейс до Стамбулу… Я знову й знову в голові прокручую це рівняння з кількома невідомими. Між якими прірва. Більше за все на світі не бажаючи знати, що таке пунктуація.

Коли я казав, що ненавиджу тебе – я був п’яний. Коли я казав, що твої батьки нестерпні – це було правдою. Коли я казав – пробач – я мав на увазі, – ти знаєш, всі люди роблять дурниці і в цьому я бачу можливість для росту. Коли ти хотіла любові – я спав. Коли її хотів я – спала ти. Коли ми сварилися через це – я вдавано йшов у іншу кімнату Бо перекричати тебе можна було лише з гучномовцем. Коли я казав тобі, що кохаю, я мав на увазі, – в кожному торканні, в кожному “міу” та “хочу тебе” поваги й щирості більше, аніж у народу до президента найдемократичнішої країни. Коли я цілував тебе – я цілував тебе. Коли я говорив з тобою – я розкривався на повну. Коли я гладив твоє біляве волосся – ще мить – і ти б замуркотіла. Але коли одного разу я Пізнім травневим вечором Після третьої чарки віскі Дозволив тобі знайти довге чорняве волосся У нашому ліжку – Це значило, Що одна нетвереза помилка Може набути ціни Еквівалентної всім бюджетам Всесвіту. Тому коли я кажу, – бережіть коханих, – Я маю на увазі, – вам болітиме дуже довго І жоден доктор Хаус не зможе спинити цю муку.

саме жостке пойшло в моєму житті.21 година безпереривного алкотрешу.артьом, я тобі ж казала, що це буде лєгєндарно.такого піздатого гостювання у мене ще не було.люблю свою марточку, іллюшу, артьома, дєню, свій 1,9 і взагалі любл свій харків) п.с.ця подія переплюнула екскурсію, хоча я думала, що це неможливо в принципі.люблю такі п*янкі, коли потім це розказуєш, розказуєші панімаєш, що їбать це було піздато.коронні фразачькі -ета тібє не в муку бздєть -еті агурчікі-сексс -а вот ета вєтчіна просто анальний секкс -оля ти секс, но будущій муж у тібя алкаш -артьом, ти же врач, а ми просто тупиє юрісти.а скажи мнє пажалуста… -папізди мені тут.я на тебе нахуй наригаю -артьом підрила заказуй таксі.шо нє?ну то хай тебе нігєри виєбуть.що береш таксі?ну і не поїду я з тобою.хай прайдусь пішком, але ачко буде не виїбане нігєрскіми хуями.  карочє, шо тут казати, в нас було більше дня, але я реально не знаю, як можна було його так піздато провести.ждемо ще раз в гастішках.велкам :)  

бля артьом я тебе ненавижду) тепер мені страшно ходитит мимо 6 поверху) вони мене вбити хотіли за те, шо я в час ночі вибивала двері, коли вони вже десятий сон бачіли, а все через тебе) але іллю ми развели класно) і взагалі я скучіла) ти обіцяв приїхати, так шо жду)

віскі з колою, мало сну, ти

щоденне відвідування кімнати психологічного розвантаження, аромотерапії, музикикотерапії, бо болить

радісні новини про вступ, відмова від кну, бо харків всетаки

нічні розмови, нові факти про наші колишні життя

перегляд сєріальчік, океан ельзи

дискотеки, ми

озеро, прогулянки, годинні посиденьки на пірсі

твоя сіра тойота кемрі, шацьк, водограй

сомерзбі і нуль куріння

смішні фото на айпаді +моя мама

життя прекрасне, і як англічяни кажуть "because of you"

плачу просто так.плачу від кохання.не через банальну "нерозділену любов".я плачу тому, що люблю.але сама не знаю кого саме.я просто відчуваю, що це живе всередині мене.але не до якоїсь конкретної людини.до образу.він добрий і веселий.завжди знає, як підняти мені настрій.він єдиний, чиї жарти змушують мене сміятись.нам завжди є про що поговорити і про що помовчати.ми можемо битись подушками, кидати один в одного взуття, бити посуд, гримати дверима і нібити іти назавжди.але через секунду він мене обіймає і я кажу йому, що він-моє все.він змушує мене робити дурні речі, як от напитись текіли з друзями і танцювати на столі, наспівуючи улюблену пісню.він любить мене припозорити на людях, але лише тому, щоб ніхто навіть і подумати не міг, що ми-не разом.він дражнить мене, бере на понт, каже що я не зможу чогось зробити, кишка тонка, але я завжди намагаюсь йому довести протилежне.саме тому я пригала з парашутом і співала в центрі, збираючи грошіз вивіскою "на нові панчохи".і хоча в нас немає власного будинку чи шикарної машини, та відчуття такі, ніби мені і нічього не треба більш.я і так забагато маю.хоча, яка ж це всетаки ілюзія.нікого в мене немає.я не можу засинати, коли його поряд нема.я не хочу ходити вулицями, бо його поряд нема.а хто він?тут я дуже щиро надіюсь, що небеса дадуть мені хоча б на хвилину відчути, як це любити і в той же момент бути любимою.і нехай наша історія буде не гідна того, аби по ній знімали фільми, а дівчата плакали мріяли про також принца.достатньо аби це мало вагу для нас, а коли так станеться, то це вже буде на рівні власного маленького дрім воркс.

іноді втрачаєш шось дуже важливе, але на зміну цьому знаходиш те, що взагалі безцінне

ось тількі привезли ноут) а то якось вабщє не кльово бути без цивілізації) минулого посту обіцяла поділитись враженнями про бандер.але буду певно не багатослівна.нема слів, щоб описати те блаженство.можливо, я щось ідеалізую, але у моємо розумінні це було подією року.кампанія заєбісь*___*справді класно. наташка, оля, мерічька, настя, макс, женя, діма, гєна, сєня, софа, таня, даніла, новосадік, вейн, хлапєцкій, артьом, віка, настя, соломія, казанок, сатанчік, я вам хочу сказати суто людське дякую.справді.без вас усього цього би не було.ахранаааааа.уявіть, я була ахранаааааа.найшла бейджик і разсікала туда сюда, в пошуках вєсєлія.врімєнами.пресаааа.ви хороші.кучя людей.микоооолка.люблю ходити по палаткам і бухати з усіма) приємно вразили тнмк.як ми атривались) а, як їсти варили."блядь цибуля і перець лавровий подріблений".концерт насправді був так сібє.хоча кому він нада?фон.були і звьоздні фрази: "мені лень сміятись, тому я просто роблю отак", про кіць мокрих і т.д.але навіщо слова коли є відєатчьот?) глянь і абзавідуйся) фоткі потім) піс

нема чого втрачати.