Ти більше не бачиш у моїх рухах впевненності. Знову кажеш, в мене сьогодні болить голова, давай зробимо це іншим разом. Мовчки повертаєшся до стіни й засинаєш. Так, ніби для тебе руйнувати мій Всесвіт - звична справа. Але ж я будував його для тебе не один місяць. Навчися заварювати смачний чай та прасувати сорочку. Я почав читати твої улюлені книжки та додав трохи перцю в наші стосунки, час від часу влаштовуючи ревниві істерики. Я навчився складати списки Планувати справи Ходити до лікарів Любити вистави І робити мільйон інших вже тепер потрібних мені речей. За рік прописними літерами в голові закарбував просту формулу: "ЛЮБИТИ НЕ МОЖНА ЗАБУТИ". Залишивши розділові знаки насамкінець цієї історії. І от зараз, коли він майже настав. За вікном ніч, кольорами по небу дрейфує рейс до Стамбулу… Я знову й знову в голові прокручую це рівняння з кількома невідомими. Між якими прірва. Більше за все на світі не бажаючи знати, що таке пунктуація.