люблю.люблю як нікого і ніколи.і навіть після того я ініціювала розлучення, я люблю.не за щось.а за те, що я була щаслива.щаслива від смс "я соскучился", щаслива прокинатись разом з тобою, щаслива цілувати тебе, щаслива просто знати, що ти в мене є, щаслива планувати майбутнє, щаслива курити після неймовірного сексу, щаслива, коли ти злишся, бо я гуляю з своїм одногрупником.ніхто з тих, до кого ти ніби то ревнував мене не вартує і думки твоєї про них.коли я казала, що готова на край світу за тобою, то так воно і було.чи одеса, чи харків, та хоч би й австралія, я для себе завжди знала, що моє місце поряд з тобою.життя летить.зараз все не так.ми не знали, що наші дні скінченні.і як там у пісні "кричать тобі  у мокрі очі, що завтра буде вже не те".я не хочу прокидатись і засинати з думкою, що ти вже ніколи не будеш поряд.проте і пробачити я не можу.ні, не тобі, собі. собі, що я так сильно люблю, що готова проковнути свою гордість.я знала, що любов має бути не така.ти був привязнаий, але не любив.тому так швидко і відпустив.але не відпустила я.це місто, усе в ньому, місця, люди, небо- усе повязане з тобою.мій світ у харкові -це ти.таксі-це наше перше побачення і пісня "i remember the time", твоя кімната і "Анфетамин", блок і "Моя фобия", наші дні розлуки і "Забери меня к себе".усе в цьому місті показує і нагадує, настільки я була щаслива. обмануті щастям бояться його втратити.коли ти казав " я завжди буду з тобою" я вірила, бо жила надією.одні й ті самі граблі.напевно хтось таки народжений, бути коханим, а я народжена любити.любити тебе.і хоча ми не разом, я однолюб. моя мама, і та, яка була категорично проти наших стосунків, сказала, що ти моє кохання всього життя.якась частинка серця завжди буде твоєю.навіки.навіки, бо люблю.а тебе любили і до мене, любитимуть і після мене.просто хочу знати, що цей рік щось значив і для тебе.не хочу вірити, що ілюзія може бути така правдива.