do it yourself

знову на сніданок вівсянка.от таке воно важке і мучітільне підготування до нового навчального року.

після болгарії, на наступний день поїхала в моршин) спасати печєнь) заліковувати рани) називати можна це, як хоч, але сенс один-карочє відходити, як фізично, так і морально поїхала я) інститут футболу там) карочє апять вісєлія) але не вдаватимусь в падробнасті моршинських забав) розкажу лише, що купала святкувала.вінок на воду пускала, через вогнище пригала і т.д.) а ше з кришнаїтом познайомилась) може булаб і лав сторі, якби не його кришнаїтське віросповідання) захопив він мене) підсумовуючи уже певний відрізок літа, можу сказати, що класно живу я) фореве янг)

важко віднайти себе.за усіма фальшивими усмішками і "все добре" ховаються намагання відшукати хоча б натяк на справжнє.звикла робити все по звичці.звикла жити у брехні, у цілковитій невпевненості в своєму майбутньому.та навіть звикла до жорстокості близьких.людина до всього звикає.а хіба я не людина?дійсно, я лише людина.просто людина.а хочеться віднайти свої крила, що їх так майстерно пір*їна за пір*їною виривають оточуючі.де мої крила?я хочу на них полетіти до моменту, коли мала право на вибір.але чи він взагалі був, той вибір?може це просто вдала стратегія.прикро, що не моя.в мені немає вже віри.лише сподівання. уже нема вибору, залишилась мораль.одна вірна спутниця.не покидай.нема впевненості в людях.нема впевненості в собі.важко бути чесним з самим собою.особливо коли нема бажання визнавати, що світ виграв.він поглинає твоє життя, бо така ціна.та забирай же, ненаситний, пасивний, байдужий, моє життя.лиши собі його, як презент.але поверни мені мене.і крила.я спробую все заново.розбудую новий світ.

мені треба натхнення.в мене вже закінчились аргументи для себе самої.я вже не хочу нічого.просто самотності.але ж де там.завжди хтось поряд.це звісно класно і т.д. але я хочу залишитись наодинці.без ваших "а шо сталось, шо такє".можливо, саме тому я так люблю, коли темніє, з собакою і музикою гуляти рідними підгаєцькими просторами, чі сидіти за установкою годинами, а може і тому у мене такий потяг до ночі?завжди з повагою відносилась до цієї частини доби.усі малюнки, вірші, усееее, що я творила було вночі.а що тепер?я лягаю спати о 9.нема для мене ночі.просто пусто.нема для мене дня.теж пусто.пусте життя.цілковито пуста.не допоможе ніхто.уже не надихають мене аж так люди.хіба добрі і чесні.та де ж такі?не варто ігнорувати ніч.лягатиму спати пізно.сумую за нашим кава клубом.ідем.давно не були чесними.ти ж знаєш, для тебе я відкрита завжди, хоч гортай мене як книгу, ти маєш можливість знати все. більше часу на самотність.нарешті моя собака нагуляється ;)

ще давно-давно я чула таку цитатку "коли людина починає розуміти інших людей-вона мудрішає, а коли починає пізнавати самого ж себе-приходить просвітлення".а воно і правда.так легко вислухати іншу людину.щось порадити, поговорити і т.д.але чому так важко зрозуміти себе?чому важко прислухатись до своїх бажань, прістрастій?чому так важко зрозуміти, що насправді бажаєш отримати від життя?чому важко обрати для себе шлях?закинута у темну кімнату.нема просвітлення.нема розуміння життя.нема свого життя.нема себе

нємножка а сєбє)
мене надихають люди.чесно.можу сидіти, розмовляти з людиною.і тут в мислях вже раждаються строчькі.тут я вже планірую, як я напишу свою пєсєнку і друзяшкі-гітарісти, в парі зі-мною, якою не якою, барабанщіцою напишуть мєлодійку) також можу(особливо в кава клубі), сидячі за ройбушом і приємною розмовою, мріяти про мольберт, фарби і кісточькі) і хочеться писати) багато писати) на книжку збереться)
а вабщє я срєднєстатістічіска баришня.з прімітівними мічьтами.з прізємльонними планами на будущє, абичьними надєждами.єслі уж я тут так на чістату пишу, то поділюсь одною своєю мрією.мічьтаю я про підлогу-акварум) і я не дура тупа, як ви тількі шо подумали) це атлічьніша ідєйка)
планую я поступати на юрфак.дакумєнти подаю в харькав, адєссу, львов і канєшно же луцк) надєюсь на харкавську акадємію) разумєєцца, що не просто надєюсь, докладаю до цього багато сільонок, труда і связей) вивчюсь на прокурора і жить буду тіха і спакойна)
мої барабани це суто мрія.я не мічьтаю стать рок-звєздой.якшо колись і виникне група, то явно не для заробітку грошей) не хочю касить на музиці бабоси)
радітєлі дещо вище срєднього дастатка люди.і як би не утвєрждали завіснікі, я не сарю дєньгами і вабще далеко не "залатая" маладьож) і взагалі їхні владєнія це їхні владєнія.якось хочіться добить усього своїми трудами)

хочіться спати.продовжу згодом)

діти мають залишатися дітьми.я не раз в цьому перконуюсь.атлічьна тенденція нишішньої маладьожі.стільної і класної.вже не раз з різних уст я чую падобні твердження "мнє 16.у мєня нету секса.што са мной нє так?"бляяя.мені 16.і я про це якось ще не думаю.вже не раз могла б лягти, даже, так сказать, під впалнє прілічних людей.але развє я якась там втарасортня шлюха?може і живу я застарєлими нравами.але більшість маїх істінних падруг(спасіба боженці) притримуються такіх же убіждєній, як і я.хіба так класно в свої 15 абарудувати своєю диркою, як начьная бабачька?хіба так ахуєнно робити мінєтікі за сігарєтку?чого мені у мої 16 хочеться всоте подивитись сам у дома, пажрать мароженко, падйобувать всіє і всія) дєгєнєратсво маладьожи.я розумію ці падрасткові шаласті(типу куріння, алкаголь, на крайняк трава), і як би батькі не утвєрждали "ми були не такі " вони теж через це пройшли.і я.і ти.і все суспільство.треба ж все в житті спробувати.але на рах. оцих грязних палавих связей, разного роду задоволення пратіваположниого пола і etc.ну як так жити можна (я не про свідомі кроки у стосунках, так сказать по-любві). вже 1/4 дівчаток 13 рокіх мала досвід сексу(суто статистика). ось, що по-вашому нормальне ерудоване суспільство?покоління високих технологій і всебічного розвитку?тоді все ясно, яке далі у цього світу майбутьнє.і моя вам порада.не намагайтеся дорослішати.я розумію, що ми вже виросли.але як гласить одна пасловіца "усі ми діти, поки живі батькі".тому насолоджуйтесь цим дитинством.піс енд лав

тут одна мислішка вже довго гризе мою любапитнасть.некатирие лічьнасті після цього размишлятимуть над тим, як би мене здати в псіхушку.нєкатирие подумають про атрофацію мого мозку, але мене ця тема вже не один день хвилює.але ладно.памілую вашу мілую душу і без всякого вуалірованія чі намьоків розкажу.інтєрєсно палучяється, єслі ше всі влюбльонні парочькі так мило розказують, що їхня так називаєма "втарая палавінка" і є смилом битія і вони жити без неї не можуть, то чому коли вони разстаються(що буває в більшості випадків любовних історій в маладом возрастє) живуть, ходять по вулиці, їдять і etc.шось мені кажеться шо тут все человєчєство наїбали.хіба ні?ну ладно, покину ка я ці роздуми і піду атдахнуть.мене це угнітило.чаооо

зря писала минулий пост) мене знову понесло в радной расіанскій) атлічьна тенденція.коли раздумія-привіт, рідно мово.а коли радась, то прасті, язик, магучій такая жизнь.я в тємє рускіх. ну да ладна.розкажу вам причину моєї ейфарії.тут не обмежитись славєчками типу ваууу, це так класно.тут нада "В МЕНЕ АХУЄННА ЖИЗНЬ, ЗУБ ДАЮ") правда-правда) моя мать паміловала мене грєшніцу і увєлічіла мої карманні дєнгі в півтора раза.тут типу має бути васторженні крикі, авациї, салюти, гуляй душа) ну ви поняли, да, шо тепер моє мажористе нутро вийде назовні і я буду купатись в золатєє, я скрудж макдак, я буду саріть дєнгами, пракладувати собі путь ними, купюру наміналом в сотку я іспользуватиму вмєста салфєтак, да) хоча пожалію я ваш мозг, якій зараз думає, як би па-удобніше мені сказати "прівєт, лутший друг") це був всього лише сарказм.одне радує, може, хоч при цих абстаятельствах я назбираю собі на канвєрса*___*

непомітно для себе самої моя мова з "прастітє рєбята я нє в тємє украінскава язика" метаморфозував в суто рідну сторону.дивно. хоча просто це ілюзії.марні.пишу я так тількі на блозі.отут мені так хочеться.і без матів.вк я теж якось тримаюсь.ну звичайно не в розмові з друзяшками, бо ТАК ми один одного не зрозуміємо, нам треба емоції, нам треба суржик) на фс, під час різних баталій, сварок і недорозумінь просинається моє "нє, ну ти вабще ахуєла, да", але я стараюсь змінити якось це.а життя є життя.і тут себе я не перелаштую.жива розмова вона і є жива розмова.вимагає живих слів.ну наприклад, як замінити слово наїбали?ну скажіть як?чи ахуєнний?так можна, звичайно.але не те.тому вибачте за всі мої вульгаризми, жаргонізми, мати і etc.

до речі, виявляється "бухло"-жаргонізм у пиятик.виявляється я і мої друзі алкаши?Оооо

роздуми, які виникли у відповідь на питання мого друга "чому я так по-різному висловлююсь".

нічього особливого.просто людина.така як всі.не схильна виділятися з масс.хоча на думку анонімів фс я пафосна сука, яка згубилась під впливом наташі, чі саші чі ше когось.а я просто хотіла жити.жити так, як хотіла.тавтологія.ну і нехай.чого ж мене осуджувати?чі ше когось?я ж просто хтіла дружити.ми просто потребували спілкування один з одним.а ви все пертворюєте на шоу.хоча нас же і, як кішку, тикаєте в промахи.наше життя не фільм.та і ви далеко не критикі.якми так хочете бути.скажу вам секрут у чому різниця.критики, тількі критикують, у них нема власних фільмів.на відмінну від вас.у вас же є своє життя.то зробіть шось корисне для нього.замість того, щоб писати мені довгі розповіді про те, як ви бачите мене чі моє життя збоку, підіть покорміть бездомного кота чі кішку.або ж зустріньтесь з другом.користі явно більше.бо ж я не зміню себе, бо ви так хочете.я керуюсь далеко не вашими думками.чі не пошлю своїх друзів, бо вам вони не подобаються.ні.ні.ні.

написано під тягарем людського осуду і нових анонімний тверджень про те, що я….

шо я згадала) от не можу заснути і ось воно, осяєння.пам*ятаю я один рецепт.на бандері, коли я була трохі не в адекватному стані, наташа мені вмикала піксіс вер із май маінд.я так мило заснула.і зараз можна спробувати.звісно це не та атмосфера, але.маємо, що маємо.

мені так треба.треба поговорити.точніше виговоритись.а може вислухати.але мені треба щира розмова.по-нашому.лише згадай.тоді, на мості.година 10 вечора.тепло, бо ще рання осінь.одягнені, як бомжі.біля нас термос кави/чаю, сир, цигарки.і луцьк.вид там, як на долоні.усе тихо.ані душі поряд.ми одні.спочатку приємні розмови.потім признання, потім сльози, надії, плани, сподівання і мовчанка.збулось.мені це було потрібно.ти знаєш коли треба, але не як зараз, ще не час.коли дійсно вже прижме до стінки цей тягар, от тоді і все воно буде)

в одній фразі так багато сенсу.для того, аби ви лишній раз не відкривали гугл перекладач це означає самсклєпав.я ж використовую цю фразу з натяком на життя.кожен може зробити себе таким, яким тількі забажає.проте не всі цим користуються.ми лягаємо під хвилю різних течій.що ж це буде: сьогодні ти гот, а завтра усі підем в церкву молитися?нас монополізують різні відомі люди.я погоджуюсь з тим, що є деякі розумні думки в знаменитостей.але, на жаль, суспільство ще не навчилось сортувати інформацію.ось тому і всі втратили себе.але є шанс себе змінити.просто залишитись наодинці з собою.десь так на пару днів.просто самотність.тоді за покликом душі ти сам розумієш, що тобі потрібно.розкажу вам свою історію.декілька днів(дяка високій температурі) я відкинула усі гаджети(ну окрім плеєра з музикою). було багато часу подумати, що мені потрібно у цьому житті, а що ні.одразу ж зрозуміла, що варто відкинути цигарки.хоча б зменшити кількість.для мене є важливим піст.не зрозумійте це як прояв моєї християнської жилки, я зовсім не така.просто ся незнаю, як пояснити те, що хочу спробувати місяць без м*яса.поки тримаюсь.також треба прикласти зусиль до свого навчання і барабанів.все просто не дається.а далі я мабуть залишу висновки для себе.всетаки це моє.тайне.але ж ви самі вже зрозуміли, що я мала на увазі.але ні, не зрозумійте це, як "оо, фанати, ідітє за маїмі мислями, я така класна і вам тоже нада падумать над жизню і вабще ви всі кончєні, адна багіня я".просто я лише поділилась тим, що допомогло мені.і неважливо чі ви скористаєтесь цим чи ні, живіть так, як вам зручно.це головне

1/3 частину свого дня я проводжу, втикнувши у вуха наушники.враховуючи те, що ось уже 4 дні я хворію ангіною і всі мої походи зосереджені між ліжком-полосканням горла-столика з ліками, то, звичайно, в наушниках я весь час. і під час сну.але не про те.просто я помітила таку тенденцію, що справді задуматись в більшості випадків мене змушують пісні на рідній мові(чі хоча б на росіянській). ні, не подумайте, що я фанат української мови.чі ще гірше, що моє розуміння англійської бажає кращого.просто так воно є.незнаю, чому так.і не хочу знати.мені так подобається.навіщо цей пост*___*