мені треба натхнення.в мене вже закінчились аргументи для себе самої.я вже не хочу нічого.просто самотності.але ж де там.завжди хтось поряд.це звісно класно і т.д. але я хочу залишитись наодинці.без ваших "а шо сталось, шо такє".можливо, саме тому я так люблю, коли темніє, з собакою і музикою гуляти рідними підгаєцькими просторами, чі сидіти за установкою годинами, а може і тому у мене такий потяг до ночі?завжди з повагою відносилась до цієї частини доби.усі малюнки, вірші, усееее, що я творила було вночі.а що тепер?я лягаю спати о 9.нема для мене ночі.просто пусто.нема для мене дня.теж пусто.пусте життя.цілковито пуста.не допоможе ніхто.уже не надихають мене аж так люди.хіба добрі і чесні.та де ж такі?не варто ігнорувати ніч.лягатиму спати пізно.сумую за нашим кава клубом.ідем.давно не були чесними.ти ж знаєш, для тебе я відкрита завжди, хоч гортай мене як книгу, ти маєш можливість знати все. більше часу на самотність.нарешті моя собака нагуляється ;)