важко віднайти себе.за усіма фальшивими усмішками і "все добре" ховаються намагання відшукати хоча б натяк на справжнє.звикла робити все по звичці.звикла жити у брехні, у цілковитій невпевненості в своєму майбутньому.та навіть звикла до жорстокості близьких.людина до всього звикає.а хіба я не людина?дійсно, я лише людина.просто людина.а хочеться віднайти свої крила, що їх так майстерно пір*їна за пір*їною виривають оточуючі.де мої крила?я хочу на них полетіти до моменту, коли мала право на вибір.але чи він взагалі був, той вибір?може це просто вдала стратегія.прикро, що не моя.в мені немає вже віри.лише сподівання. уже нема вибору, залишилась мораль.одна вірна спутниця.не покидай.нема впевненості в людях.нема впевненості в собі.важко бути чесним з самим собою.особливо коли нема бажання визнавати, що світ виграв.він поглинає твоє життя, бо така ціна.та забирай же, ненаситний, пасивний, байдужий, моє життя.лиши собі його, як презент.але поверни мені мене.і крила.я спробую все заново.розбудую новий світ.