мені так треба.треба поговорити.точніше виговоритись.а може вислухати.але мені треба щира розмова.по-нашому.лише згадай.тоді, на мості.година 10 вечора.тепло, бо ще рання осінь.одягнені, як бомжі.біля нас термос кави/чаю, сир, цигарки.і луцьк.вид там, як на долоні.усе тихо.ані душі поряд.ми одні.спочатку приємні розмови.потім признання, потім сльози, надії, плани, сподівання і мовчанка.збулось.мені це було потрібно.ти знаєш коли треба, але не як зараз, ще не час.коли дійсно вже прижме до стінки цей тягар, от тоді і все воно буде)