Marshmallow

тобі хрeново, а головне цього ніхто не знає і не помічає.

вчора вирішила одну річ, я ні слова тепер не скажу за самі знаєте кого. в кожній розмові я хочу щось почути про нього чи сама розповісти. зрозуміла, що це вже всім остогидло, тому тримай дорогенька все в собі!

Я зрозуміма чому помішалась на тобі. Ти схожий на мого тата…

Іноді мені здавалось що ти моє море, бо тонула в твоїх очах, зінниці це незвідані глибити, кілометри темряви… Я тонула в тобі, відчувала як все чим ти володієш і керуєш, губить мене, і я втричаю свідомість, втрачаю найдороще і безцінне… В мені була надія, але ти не рятував, а грався, грався як мале хлопча з беззахисним кошеням.

А ти котику і далі розбивай моє серце на шматки.
Байдуже на серце, головне, що це робиш ти.

Фресуня….. Блять, я так сумую за тобою… Напевно я до цих пір не можу повірити. Блін, я просто заливаюсь.

Блін, от де суть бути хорошою дівчинкою, кому потрібна твоя хорошість… В мене таке враження, що вже точно не існує того, що шукає… А всі просто хлопці шлюхі

Знаєте як відшивати хлопця якому 26 ?!
Провіриний метод)
Просто скажіть, що ви мароз і він сам памарозиться!)

Просто відчай і все. Вона померла… Все її немає більше зі мною. З 5 класу разом, 7 років… її немає і все, і нічого не зміниш. Моєї Фресуню-кіцюні…. Т_Т це піздєц просто. Ну і до сракі, що вона була неслухняна і вредна, скільки в неї хорошого було, скільки спогадів з нею пов*язано (" Шо ти Настя? ") …
Моя лисичка хітрюща, її погляд карими очима від якого віддавби все, що маєш…

Я люблю тебе. Ти назавжи житимеш в моїй пам*яті…
Земля хай тобі пухом буде…

Бляяяяяяяять!
Ну чому?!
А лише почала вловлювати кайф, зрозуміла всю суть.
Господи, для чого ти зробив мене такою… Я не можу!
Я згвалтуюю його, я не зможу стримувати себе, коли побачу.
В мене метеликі від тебе.
Мать тваю! Вііін ахуєнний, я не моооожу!

Ця пісня буду асоціюватись з цієй подорожжю і з тобою. Я знаю, що це вже кінець і все розумію, просто комок у горлі) І я знаю, що моєї вини в цьому немає, я не буду мучити себе за те чого не зробила, це був повністю твій вибір і я тебе теж не виню, що сталось те сталось.

Остання переписка була останньою крапльою все. Я тобою не хворію і удачі тобі з твоєю новою тьолко. Нарешті відкрились очі.

Прогулюючись чужим, але неймовірно гарним старим містом, чи помічали Ви чим воно пахне? Поруч протікає широчезна річка Дунай, тому від нього віє трішки свіжістю. Літній вечір, зірочок і місяцю не видно, небо затягнуте суцільною хмариною. Ніхто нікуди не спішить, тому атмосвера міста доволі вільна і не напрягає. Місто з величною історією і від нього віє старинкою, але відчуваєш себе вільно…

Ця книга заполонила мою душу і серце. Я справді хотіла б стерти собі пам'ять, щоб прочитати її знову. Такого пориву до книги я ще не відчувала, я читала її на одному подисі. Я закохалась в головного персонажа, ніколи ще не переживала такого. З першої сторінки неможливо відірватись. Просто сидиш і не можеш відійти від емоцій, від подій які переживали самі герої. Я жива їхніми життями і переживаоа за них. У книзі було все: нестримний сміх над жартами, ненависть, співчуття, комок в горлі який раптово переходив у сльози. Рада, що ця книга потрапила мені до рук.
Мені не вистачило 317 сторінок, щоб задовольнити себе. Я хочу продовження. Я б читала її до безкінечності. Шкодую, що прочитала її так швидко, а не розтягувала задоволення. Хоча "післясмаку" мені вистачить ще мінімум на тиждень.
Я різко перейшла з однієї книги на іншу і я зрозуміла, що мене затягнуло без вороття і назад дороги немає.
І зараз я нарешті зрозуміла, що доросла до книг.

31.08.2013.

Нарешті я повернулась, так скучала за блогом)