Мой СВЕТ

Ти піздєц розказуєш про своє особисте життя, проте розібратись в ньому ти сам не можеш! смішні ви люди, правда. Ти кричиш, що хочеш зістрітись і поговорити, натомість, ти говориш їй, що любиш її. Де твоя проклята логіка, де? Правду кажучи мені вже всеодно, причому давно стало. Раджу і тобі запити все холодною водою!

Всі важливі моменти були вже зроблені.

Відпусти нарешті ти мене, БЛАГАЮ ТЕБЕ.

Мені тяжко.

Знаєте, для повного щастя не вистачає чогось "мого". Кожному. Для когось це річ, тварина, для когось - людина. В кожного є певні бажання, потреби. Пару днів назад, я зробила такий собі жест "добра". Ніколи в житті не додавала когось в друзі! Ніколи мені не писали першими "знайомі?".

Мабуть, ні.

Є таке моє. Стало. Не знаю чи добре це, чи погано, але воно є. Якось швидко все, хіба ні?

Добре було тоді. Дотики. Хоч ніжностей не люблю, але добре.

Дякую за шоколад. Я найбільше люблю з молочну з горішками.

Приходь. Я чекатиму.

IV

Часу не має, готуюсь до ЗНО. Чесно, всі ходять такі перелякані, але не я. Я не знаю чому, але мені в більшій мірі якось всеодно, хоч я готуюсь.Знаю, що мушу його здати і мені цього вистачає.

Зараз зробила собі невеличкий перепочинок на тестах і вирішила написати сюди, аби відвести душу.

Закінчились мої ідеальні роки. Закінчилось моє шкільне життя. Правду кажучи, я хотіла аби це все скоріше б закінчилось і я пішла у доросле життя. Але сьогодні я наткнулась на фотодівчини, з якою я знайома, вона всього на рік старша за мене, а на вихідних вже вийшла заміж. Чесно, мене лякає той факт, що не за горами і моє одруження. Чоловік, діти. Вірите чи ні, але мені страшно, бо закінчилось моє безтурботне життя.

На випуск, мені подарували альбом, я вирішила зробити з нього, скажем, візит в минуле, візит в мою пам"ять, візит у мої спогади. Тільки зараз стаю розуміти, що пам"ять єдине, що у нас є. Що лишається і йде з нами до кінця, до того фінішу який наступить у кожного з нас. В когось, цей фініш прийде скоро, у когось дуже пізно. Але рано чи пізно, ми навчимось цінувати спогади і людей, зробивши нас щасливими, зробивши наші спогади. До чого я веду. В цьому альбомі будуть фотографії усіх, хто робив мене щасливою. Я нікого не забуду. Там будуть мої спогади. Інколи я буду діставати цей альбом і зі сльозами на очах згадувати все що було, а потім, поридавши годину/другу/третю я повернусь у реальний світ. Я буду завжди дякувати за мої спогади людям, які не байдужі мені.

Мої однокласники, яких я ненавиджу, але люблю всією душею. Вони перші, хто зробив мене щасливою. Хто подарував мені дитинство!!!