Мой СВЕТ

Ти мене пробач, але я мушу втікти! Мушу пропасти! Я люблю тебе!

Якщо не з тобою, тоді ні з ким!

я люблю тебе; *

Хто студентка? Юля студентка:3

Ти дивишся. А я вже – як на трапі.
І слів нема. І туга через край.
Життя іде по «Гаусівській шляпі»:
отак-от – «здрастуй», а отак – «прощай».

Прощай, прощай, чужа мені людино!
Ще не було ріднішого, як ти.
О це і є той випадок єдиний,
Коли найбільша мужність – утекти.

Когось не вистачає!

Твоє заспокійливе " НЕ НИЙ! Ревеш тут як корова!" І зразу сльози як рукою зняло ;) хоч поговорили ту годину

Вертайся вже, бо мене страшно бісить твоє "missed call". Бо я як завжди не встигаю підняти слухавку коли ти дзвониш! Тому давай, не будь лінивою задніцою, і просто вертайся назад, хоча знаю ти не в силах приїхати вже і зараз!

Писатиму як є. Правду сказати в голові повна лажа, як і у всьому! Але ж нічого, як кажуть, НАДІЯ ПОМИРАЄ ОСТАННЯ. Такі да, вмре вона, але коли я не знаю. Болить душа, а сказати не має що! Серце вискакує з грудей, а почуттів не має. Що зі мною? На що мені надіятись? Лише на одне. КОЛИ НАРЕШТІ Я ВЖЕ ЗВІДСИ ЗВАЛЮ! Ох, твоя фраза все ще стоїть в мене в голові. Ти правий! Ми ше зустрінемось, не раз. І я гордо заявляю, що тебе пам'ятатиму завжди. Назавжди моя звезда. Назавжди найкраще літо. В пам'яті усе.

Привіт, дівчино!

Душа кричить, а серце тихо плаче.

Ви двоє поїхали і стало так мертво, що можна просто здуріти, або піти кинутись з моста.

Зараз на зламі дитинства/дорослого життя рятує Костенко, яка завжди, чуєте, завжди поруч.

Думала багато над чим, та все ж, я відпущу минуле. Дивна штука пам"ять, завжди тримає тих, кого слід забути.

Слід зазначити, що в голові повний бардак. З початком осені треба все вирішити і попрощатись з ними, кому вже довно слід було сказати "прощавай".

Сиджу тут і думаю, чого всі так безневинно і палко чекають літа? Чому ви думаєте, що тільки літом може бути добре, що тільки літо принесе багато щастя і вашу ту першу і єдину любов? Для чогог кормити себе пустими словами, адже люба пора літо/зима/осінь/весна може бути найкращою, тільки-от ніхто цього не розуміє. Так, всі хочуть класного засмаглого тіла, канікули. Але ж варто зрозуміти і те, що школа закінчиться і такого слова як "канікули" більше не буде.

Тому цінуйте те, що маєте, і майте в грудях те, що не вмирає.

Не знаю для чого потрібний цей пост, але, мабуть, для того, аби я виговорилась нарешті.

З початку літа я жодного разу не написала нічого толкового. В мене складається враженя, ніби я виросла і ці дитячі речі, типу, вьюі, мене не цікавлять. Проте, кожного дня я заходжу сюди і переглядаю всі пости.

Не маючи нічого, я маю все!