Душа кричить, а серце тихо плаче.

Ви двоє поїхали і стало так мертво, що можна просто здуріти, або піти кинутись з моста.

Зараз на зламі дитинства/дорослого життя рятує Костенко, яка завжди, чуєте, завжди поруч.

Думала багато над чим, та все ж, я відпущу минуле. Дивна штука пам"ять, завжди тримає тих, кого слід забути.

Слід зазначити, що в голові повний бардак. З початком осені треба все вирішити і попрощатись з ними, кому вже довно слід було сказати "прощавай".

Сиджу тут і думаю, чого всі так безневинно і палко чекають літа? Чому ви думаєте, що тільки літом може бути добре, що тільки літо принесе багато щастя і вашу ту першу і єдину любов? Для чогог кормити себе пустими словами, адже люба пора літо/зима/осінь/весна може бути найкращою, тільки-от ніхто цього не розуміє. Так, всі хочуть класного засмаглого тіла, канікули. Але ж варто зрозуміти і те, що школа закінчиться і такого слова як "канікули" більше не буде.

Тому цінуйте те, що маєте, і майте в грудях те, що не вмирає.