Давно якось не писала. А все тому, що дурні телефони/комп'ютери/соц мережі заберають майже весь вільний час. За цих декілька місяців, було дуже багато всього. Але зраз коротонько про найкраще: нарешті я вільна. Повністю і цілком, ви не знаєте як це, коли тобі забороняють не те що спілкуватись, а просто підходити до когоь ближче ніж на 5 метрів. Коли ЩОДНЯ перевіряють телефон/пошту/вк чи не написав мені хтось. Коли забороняють дихати. А терер я від цього вільна, можна сказати- солодке відчуття перемоги. Скоро у Львів. Там нарешті зустрінусь зі своїм Вітальцьою. Правда ж класно знати, що тебе десь чекають? І дякую Саша, що рятуєш від самотності і того, що лікуєш мої рани. Я скучила за вчора, забери мене до себе.