без тями

Чого ти так раптово зник?так само як з'явився.а чого я очікувала?пора вже звикнути, що так як я хочу не буде ніколи. З тобою я забула його.а тебе мені з кім забути?але нема чого і забувати, та все ж декілька синяків на тілі дають про себе знати.ти мені потрібен, повернись! Я бачила тебе востаннє цього літа я не хочу додому, не хочу на навчання, не хочу чути і бачити його.я хочу тебе.

Сьогодні я зрозуміла, що наступаю на ті самі граблі.це мені дуже не подобається.не для того я забувала тебе 8 місяців, щоб потім взяти і закохатись в твого найкращого друга.Якби це був просто друг, а це ж твоя копія.і болю від нього буде не менше ніж від тебе, я впевнена.він мені вже завдає біль, хоча між нами нічого нема і здається і не буде. Ви розважаєтесь, ви 3 дні без батьків, а я 3 дні буду вбивати себе думками, та ніхто з вас навіть не згадає про мене.самозакохані придурки.

Сьогодні я зрозуміла, що не згадувала про тебе давно, не думала про тебе, не плакала за тобою.І я не знаю добре чи це погано, бо ти займав більшу частину моїх думак, а зараз на твоєму місці-нічого, ти ніби зник.зник з очей, серця і думок.і мені це подобається. коли раніше я писала пости про те як тебе люблю і хочу щоб ти був зі мною, то зараз я пишу про те, яка я рада, що тебе немає.ти мені не потрібен.мені не потрібні твої недоречні жарти сказані в мою сторону, твій егоїзм стосовно інших людей і особливо мене! Ти завжди казав мені "пака, кіця) ", ніколи не забуду цю твою безглузду фразу, сповнену іронії.тепер моя черега, хоча ми з тобою попрощались давно, але нещодавно я зрозуміла, що моє серце остаточно відпустило тебе.і я не буду згадувати про тебе в своїх постах, ну я в це щиро вірю, тому, бувай кіцюню!:*

огосподи шо я наробила? я хочу померти, або ні.краще впасти в кому на рік або більше я неможу більш так, я жалію про всі слова, що тобі вчора казала, але я була така щира, а тобі було так похуй.

30 днів я виділила собі для того щоб зрозуміти чи потрібне мені це життя. це так жахливо, що в 16 років я все частіше задумаюсь над самогубством. бо це ж гріх, сотні людей які хворі на смертельні хвороби мріють про те щоб жити.а я? та мене можна зрозуміти.закінчувати життя самогубство через "нещасливе кохання"було б як мінімум безглуздо. в мене є ж причини важливші. і в кожної причини є ім'я. але я неможу зробити щось з собою, неможу, я просто згадую як хотіла жити моя мама і як вона хотіла, щоб я була щаслива, я не дозволю собі зруйнувати її мрію. Я буду жити заради твоєї мрії. я люблю тебе.

Коли я тебе побачила з іншою дівчиною, тим більше з тою шмарою, я хотіла спочатку вбити її, а потім тебе. Ну чого біля мого падєзда?чого вона? Вона мені вже раз життя зіпсувала, їй здається цього не достатньо. шлюха мала.

своїми фото з цією шмарою ти мене остаточно вбив, мене переповнює ненависть до тебе.гори в аду, шлюха.

це був твій вибір.ігнорити мене, не звертати ніякої уваги, уникати.колись, я тобі казала, що підтримаю тебе якій би ти вибір не зробив.я дотримаюсь свого слова.ти вирішив викинути мене з свого життя, я не проти, бо я звикла з тобою погоджуватись, але якщо ти вже й приняв це рішення, то будь ласка не потрібно говорити всім яка "погана", для тебе завжди я була поганою, навіть коли ти говорив "люблю"ти вважав, що я тебе не варта.звичайно, ти мені цього не казав, в тебе не вистачало сміливості це сказати, зараз її аж забагто, бо ти говориш це навіть не мені, а всім. мені неприємно це чути, але тобі байдуже.тобі байдуже на все, що якимись чином пов'язано зі мною.я тебе не засуджую в тому, що ти мене не любиш, але засуджую в іншому.ти мені брехав, постійно.кожного дня, години і навіть хвалини.кожним наступним своїм вчинком ти переклеслював сказане тобою "люблю". і що б я тут не говорила, якби ненавиділа твоє відношення до мене, але я тебе люблю.хай це буде любов тількі з моєї сторони, але знай-ти найрадніший.