30 днів я виділила собі для того щоб зрозуміти чи потрібне мені це життя.
це так жахливо, що в 16 років я все частіше задумаюсь над самогубством.
бо це ж гріх, сотні людей які хворі на смертельні хвороби мріють про те щоб жити.а я?
та мене можна зрозуміти.закінчувати життя самогубство через "нещасливе кохання"було б як мінімум безглуздо.
в мене є ж причини важливші.
і в кожної причини є ім'я.
але я неможу зробити щось з собою, неможу, я просто згадую як хотіла жити моя мама і як вона хотіла, щоб я була щаслива, я не дозволю собі зруйнувати її мрію.
Я буду жити заради твоєї мрії.
я люблю тебе.