30 днів я виділила собі для того щоб зрозуміти чи потрібне мені це життя. це так жахливо, що в 16 років я все частіше задумаюсь над самогубством. бо це ж гріх, сотні людей які хворі на смертельні хвороби мріють про те щоб жити.а я? та мене можна зрозуміти.закінчувати життя самогубство через "нещасливе кохання"було б як мінімум безглуздо. в мене є ж причини важливші. і в кожної причини є ім'я. але я неможу зробити щось з собою, неможу, я просто згадую як хотіла жити моя мама і як вона хотіла, щоб я була щаслива, я не дозволю собі зруйнувати її мрію. Я буду жити заради твоєї мрії. я люблю тебе.