Это просто Вьюи блог

розплакалась, коли обіцяла не плакати.

Важко втрачати найдорожче.

нет но и незаметно и осторожно и безответно и странно нежно и безмятежно но одиноко и безнадежно

пока ты чистый, пока ты трешся по борьбе любая кукла умрет от счастья на тебе.

ти був правий. Це лиш прив'язаність. Ніхто нікого не кохає

меньше верим, теперь больше курим

я любил.
не стоит в старом рыться.

мабуть я дарма надіялась на твою тверду відповідь НІ! І сама робила багато чого не так. Вибач, і дякую за все. Я люблю тебе

Ну, целуй меня, целуй, Хоть до крови, хоть до боли. Не в ладу с холодной волей Кипяток сердечных струй. Опрокинутая кружка Средь веселых не для нас. Понимай, моя подружка, На земле живут лишь раз! Ну, целуй же! Так хочу я. Песню тлен пропел и мне. Видно, смерть мою почуял Тот, кто вьется в вышине. Чтоб все время в синих дремах, Не стыдясь и не тая, В нежном шелесте черемух Раздавалось: «Я твоя». И чтоб свет над полной кружкой Легкой пеной не погас — Пей и пой, моя подружка: На земле живут лишь раз!

давай залишим все як є, і далі без продовження. Моя душа, від твоїх рук Терміново потребуває відновлення…

Не кохання, а пристрасть, прив'язаність Я смертельно втомилась брехати Твоя висота-безнаказаність Краще волю мені, ніж кохати.

На завтрак кофе, дым сигаретный С тобою профи, таких как мы больше нету Меньше нервов, больше времени Без одежды, положение где то между

Кто любил, уж тот любить не может, кто сгорел, того не подожжешь.

Якщо відчуваєш, що щось не твоє — краще одразу з цим порвати

я кинулась до тебе, як кошеня, до першого прехожого. Як мале дитя кидається до тата, і не відпускає. Я не можу і не зможу, кажу цілком серйозно, не зможу просто взяти і відпустити. Скільки би я не плакала і не ковтала свої образи, які, як ти кажеш придумала сама, я не зможу відпустити. При одній лише думці про це, серце болить ніби відірвали шматок його, та щей роздушили на місці ж, затоптали і забули. Я не стала для тебе ідеальною, тай взагалі для когось, і ніколи не буду наближеною до ідеалу. Мабуть, я не заслуговую на тебе. Тай взагалі, на нормальне ставлення і рідну людину. Моя рідна людина, робить крок до мене і відразу ж два назад. Так і є. Я не засуджую, ти дійсно нікому нічого не винен. Я сама винна. Я придумала собі, що все буде довго і щасливо. І сама стала жертвою своїх думок. Я хотіла, щоб ти був першим. Скрізь, у серці, в ліжку і в думках на стільки довго. Там ти мабуть і залишишся. Ти відмовишся від мене, настільки просто і легко, так як писав про те, що можна спокійнісінько від цього вилікуватись.