«Богатые девушки крадут, красивые — лгут, умные притворяются глупыми, а глупые постоянно пытаются стать одной из вышеперечисленных»
Pretty Little Liars

Послушайте!
Ведь, если звезды зажигают -
значит — это кому-нибудь нужно?
Значит — кто-то хочет, чтобы они были?
Значит — кто-то называет эти плево́чки жемчужиной?

И, надрываясь
в метелях полуденной пыли,
врывается к богу,
боится, что опоздал,
плачет,
целует ему жилистую руку,
просит —
чтоб обязательно была звезда! -
клянется —
не перенесет эту беззвездную муку!
А после
ходит тревожный,

но спокойный наружно.
Говорит кому-то:
" Ведь теперь тебе ничего?
Не страшно?
Да?! "
Послушайте!
Ведь, если звезды
зажигают —
значит — это кому-нибудь нужно?
Значит — это необходимо,
чтобы каждый вечер
над крышами
загоралась хоть одна звезда?

Я дуже тяжко Вами відболіла.
Це все було, як марення, як сон.
Любов підкралась тихо, як Даліла,
а розум спав, довірливий Самсон.

Тепер пора прощатися нам. Будень.
На білих вікнах змерзли міражі.
І як ми будем, як тепер ми будем?! -
такі вже рідні і такі чужі.

Ця казка днів - вона була недовгою.
Цей світлий сон - пішов без вороття.
Це тихе сяйво над моєю долею! -
воно лишилось на усе життя.
© Ліна Костенко

Я так задумалась, хочу я машину. Тільки уявити себе за рульом, слухаючи улюблені треки та катаючись по місту ввечері, аааафігенско!

Как много тех с кем можно лечь в постель… как мало тех с кем хочется проснуться!

Коли сваришся з хорошим другом, якось має бути херово, хіба ні? Тоді чому я майже не відчуваю сварки? Чому у мені присуться лише крихітна постота і все? Але справа в тому, що ніхто ні за ким бігати не буде. Треба вже було звикнути.

привіт, привіт: 3

Цей день був ахуєнним, А Х У Є Н Н И М !

Бывет так, что человек, который может спасти тебя, топит.

ты удалишь все песни.
потом ты порвешь все фото.
когда-то ведь были вместе
теперь там с тобою кто-то.

когда-то любили оба.
чего уж врать? было дело.
ты клялся в любви до гроба.
и сердце мое запело.

потом ты ушел. осталась
одна под тем зимним парком.
в тебе была только жалость.
а мне было как-то жарко.

опять удалишь ты песни.
опять ты порвешь те фото.
и хоть мы с тобой не вместе.
меня не заменит "кто-то"

місто намагається забути тебе.
не дозволю.

бо відбитки твоїx підошв на кожній вулиці стали декораціями наших спільних вистав.
бо бездомні думки і згадки про тебе боязливо виглядають з кожного закутка і рвуться в теплі обійми мого розуму.
бо любові, народженої цим містом не існує поза ним.
бо відсутність твого дихання призводить до втрати містом пульсації.

бо всі дороги стануть закритими для мене,
бо кожна з них кричить, що їй самотньо,
бо кожна з них не уявляє себе за межами простору, що розрісся з однієї краплі - дотику наших рук.

ХИМИЧЕСКИЙ ЭЛЕМЕНТ: 119

НАЗВАНИЕ: Женщина

СИМВОЛ: Fm

ПЕРВООТКРЫВАТЕЛЬ: Адам

АТОМНАЯ МАССА:
60 кг; также встречая изотопы от 40 до 250 кг.

РАСПРОСТРАНЁННОСТЬ:
Чрезвычайно распространен в природе

ФИЗИЧЕСКИЕ СВ-ВА:
Тает при определённом воздействии.
Самопроизвольно закипает и без внешних причин охлаждается.
Коэффициент расширения: увеличивается с годами.
Меняется при сдавливании в определённых местах.

ХИМИЧЕСКИЕ СВ-ВА:
Очень хорошо взаимодействует с Au, Ag, Pt и др. благородными металлами.
Поглощает дорогостоящие вещества в больших количествах.
Быстро насыщается этиловым спиртом.
Реакционоспособность варьируется от времени суток.
Может неожиданно взрываться.

ПРИМЕНЕНИЕ:
Широко используется в декоративных целях, особенно в спортивных автомобилях.
Является очень эффективным чистящим и моющим средством.
Помогает расслабиться и снять стресс.

КАЧЕСТВЕННАЯ РЕАКЦИЯ:
Приобретает зеленую окраску, если рядом находится др. образец более высокого качества.

МЕРЫ ПРЕДОСТОРОЖНОСТИ:
При попадании в неопытные руки представляет серьёзную опасность.
Не рекомендуется единовременно иметь более одного образца.
Однако можно иметь и большее количество образцов, но держать их следует отдельно друг от друга, таким образом, что бы они не взаимодействовали между собой.

останнім часом хочеться писати лірику
знаєш, як це буває, коли думаєш тільки про когось
і не зважаєш на географію
списуєш сторінки, гадаючи, що це справжні листи
які, однак, нікому не відправляєш
і лірики там стільки,
що хочеться викликати в когось емоцію,
а приходить тільки мовчанка.
і тихо-тихо стає, лиш зрідка чути,
як серце шепоче якісь слова.
і важко так зрозуміти їх -
бо знову не вгадуєш з географією
не та мова, якою пишеш листи,
і лірика вже стає ні до чого…
щоб виправдати себе -
наймаєш кілера для серця,
щоб не шепотіло більше дурниць,
яких і так ніхто не розуміє.
і думаєш потім,
коли вже серця нема -
" ну що таке час?
що таке час?
скільки його знадобиться,
щоб знову знехтувати географією
а ще анатомією,
коли серця нема,
а писати лірику все ще хочеться…
ну що таке час..?"

я покажу, як засинати залишеним,
знаючи, що в світі величенному ти - один.
ну ж, кричи в подушку від болю придушено!
ну ж, закрий своє серце на карантин.

Головне - почати свій ранок з правильної пісні.