он не берет трубку, потому что я ему не звоню;
он не пишет мне писем, потому что я не прошу их.
у него есть Джек Дэниелз, девочки в стиле ню,
и еще ему с неба подарили звезду большую.
у меня есть глаза, меняющие окрас,
сигарета в зубах, на коленях следы падений.
и большое-большое сердце.
ему – как раз,
только он никогда, никогда его
не наденет.

я хочу щоб була зима. приїхати та завалитись до тебе на диван. багато сміятися та дивитися фільми. виганяти собаку у іншу кімнату. пити чай та вино. заходити до тебе в кімнату, де завжди чорт голову зламає, та дивитися телевізор. і говорити, говорити, говорити! або просто дрімати обіймаючи твої плечі. я б, як завжди, виривалася з твоїх обіймів, бігла, сковзалася по паркету та червоніла від кожного слова, від щирого компліменту. я шалено скучила за тим, якими ми були раніше. такими по-дитячому щасливими. я обожнюю тебе і зиму. я ненавиджу тебе, твій характер, твоїх дівчат і тисячу кілометрів, що розділятимуть нас через тиждень.

Не робіть зі свого серця дешевий мотель. У ньому, звичайно, з'явиться багато постояльців, яких привабить ціна. Але вони там будуть плювати, кидати недопалки, дряпати стіни. Зробіть елітну квартиру, в якій зможуть оселитися тільки обрані й гідні. Які не напаскудять у вашому серці, так як будуть знати, яку ціну довелося заплатити, що б їх впустили.

ревнощі жеруть мене з середити. я розумію, ви друзі. але ж.
я знаю, я тобі подобаюсь. але ж.
я очікую щось. ти не виправдовуєш мої надії.
такої історії, як в нас, я ще не чула. все дуже складно. але ж.
я надто багато бажаю.
я максималіст. але ж.
простіше викинути тебе з голови? та ні.
є багато інших хлопців, якими можна тебе замінити. але ж.
я хочу тобі сказати це все в лице. але ж.
існує надто багато "але". надто багато у цьому житті.
знаєш, ти або відпусти, або тримай ближче. це все.

якщо хочеш піти - просто йди.
не шукай ніяких крапок, тире чи
ком.
встигни зникнути, доки не
цілуватимеш зраду
з язиком.

Я скормлю свою тень телефонному автомату —вместо монет, чтобы услышать твой голос.Любовь моя, мир затаил дыхание, ожидая твоего пробуждения, солнце отодвигает штору, чтобы прикоснуться к тебе, и твоя девушка улыбается, слушая, как ты дышишь.Глупые птицы поют, но кошки крадутся, чтобы не разбудить тебя слишком рано.Завтра пойдет дождь, потому что сегодня ты пожелал увидеть осень.Женщины начинают лгать своим мужьям при одном взгляде на тебя, а деревья теряют листья, не дождавшись твоего возвращения в город.Но ты ничего не замечаешь – ты смотришь на свои ладони, пытаясь отыскать знак, который сделал тебя таким несчастным.Впрочем, право петь грустные песни принадлежит не тому, у кого есть повод для печали, а тому, чей голос звучит горестно.Тому, кто просыпается в слезах, не умея вспомнить отчего.

Сьогодні я була поряд з ним. І знаєте, що я відчувала, коли він цілував мене? Нічого. Абсолютно нічого. Ось це мене й лякає.
Бажати бути поряд з людиною майже 3 роки, а потім зрозуміти, що це вже все, коли отримуєш (як на перший погляд здалося б) те, чого прагнув, те твоє саме потаємне бажання і відчути нічого. Пустота. Порожнеча. Ось це мене лякає, чи дивує.
Дядько Бегбедер, мабуть, був правий або ж я так сильно помилялась.

Навіть коли ти поряд, я сумую.

Фантазую, фантазую, фантазую.
Я завжди забагато фантазую.
А знаєте чому? Та тому що, щоразу коли в мене все починає бути все добре, моє минуле нагадує про себе, про своє існування.
І знаєте, він б'є по самому болючому, по спогадам.

повертайся й залишайся тут назавжди.

а ведь пока молодость не прошла,
её нужно превращать в радость.
на все сто. до полного
удовлетворения, понимаешь?
только этими воспоминаниями и
можно будет согреть себя в
старости.

-Харуки Мураками. 1Q84.