Чтобы вернуться — просто нажмите в любом месте на затемненном фоне
Я дуже тяжко Вами відболіла.
Це все було, як марення, як сон.
Любов підкралась тихо, як Даліла,
а розум спав, довірливий Самсон.
Тепер пора прощатися нам. Будень.
На білих вікнах змерзли міражі.
І як ми будем, як тепер ми будем?! -
такі вже рідні і такі чужі.
Ця казка днів - вона була недовгою.
Цей світлий сон - пішов без вороття.
Це тихе сяйво над моєю долею! -
воно лишилось на усе життя.
© Ліна Костенко
Новые заметки пользователя
FUCKHERHARDER — квітка.
14
он не берет трубку, потому что я ему не звоню; он не пишет мне писем, потому что я не прошу их. у него есть Джек Дэниелз, девочки в сти...
15
ностальгую.
я хочу щоб була зима. приїхати та завалитись до тебе на диван. багато сміятися та дивитися фільми.
виганяти собаку у іншу кімнату.
пит...
17
Не робіть зі свого серця дешевий мотель. У ньому, звичайно, з'явиться багато постояльців, яких привабить ціна. Але вони там будуть плюват...
15
маленька сповідь.
ревнощі жеруть мене з середити. я розумію, ви друзі. але ж. я знаю, я тобі подобаюсь. але ж. я очікую щось. ти не виправдовуєш мої наді...
12
ти подумки виниш усiх у своïх проблемах i кажеш, що ...
14
якщо хочеш піти - просто йди. не шукай ніяких крапок, тире чи ком. встигни зникнути, доки не цілуватимеш зраду з язиком.