Это просто Вьюи блог

cказати «я у тебе є» буде, мабуть, найчесніше. ти не кохаєш, але турбуєшся про мене. не ревнуєш, але стараєшся берегти мій спокій. не хворієш мною, але намагаєшся зробити все, щоб я була здоровою…

він завжди починає розмову пошепки, якось зненацька,
і відчиняє двері під'їзду так, що ти чуєш на п'ятому.
нічого не помінялося за останні двадцять -
хіба що почала палити, і трохи вживати мати.

кожного з вас, я шалено кохала
в ту мить коли поруч, тіло відчувала на смак …
тоді мої почуття - самий пік,
а далі деградація … чи якось так.

життя сильніше за правила. воно їх шліфує.

як там та дівчинка, що була біля тебе ?
пахла жасмином, м’ятою, чаєм?
курила без фільтру чи любила цукерки?
як там вона? як її звати?

як тобі було з нею: спокійно чи дико ?
курив перед сном чи засинав одразу?
вона тобі пристань чи кінцева зупинка?
не те щоб цікаво. просто дай знати…

якщо часом спитаєш, то я теж щаслива.
колекціоную чеки, квитанції, блістери ліків.
рахую наші з тобою не-зустрічі
і ще ні разу не збилась з ліку.

досить манірних прелюдій, пам’ятаєш, як ти мене вчив?
краще бити прямісінько в душу, на ній непомітно синців.

кожна дорога – це, врешті, дорога додому.
кожне дерево, з часом – чи гниль, чи дим.
і знаєш, у чому сенс життя?
та ні в чому.
просто старайся відчути себе живим.

руйнується все, що у нього є, бо та, що засинає окремо дихати не дає.

кожної ночі, коли вони зустрічались,
зачинялись всі екстрені виходи.
думали, що краще б це все ніколи й не починалось
та не перетворювалось в те, без чого так важко дихати …

мене нудить, температурю.
бо вона тебе в шию цілує.
бо вона мою мрію руйнує.
я судомлюсь, кричу, протестую.

ти дуже гарний, коли рукою торкаєшся моїх стегон,
а тим часом іншою продовжуєш пити вино за столиком дорогих ресторанів.
тоді я почуваю себе на диво затишно, на диво далеко
у морі десь під водою, як показують на великих екранах.

а потім ти просто якомога міцніше притискаєш мене до себе.
знаєш, так ще ніхто ніколи не притискав раніше.
знаєш, у мене тоді з'являється в тобі щільна людська потреба.
знаєш, мабуть, не буває на світі іще ніжніше.

я прагну свободи, бунту і десь навіть крайнощів.
я готова стояти на принципах честі, волі й добра.
я бажаю незалежності, вільності, преференції…
будь розумником, дай мені цього сповна.

— в мене є одна, лиш одна мрія в житті !
він здивовано і невимушено спитає: - яка?
- щоб ти приходив додому і не діставав ключі,
щоб я відкривала двері щаслива і твоя!

більше не треба ні слів, ні думок,
ніяких касет чи потертих листівок,
твій запах, що підганяє мій імпульс і кров,
засліплює очі й слугує повітрям.

попри всі застереження й досвід, ти віриш людським обіцянкам й очам,
що брехали тобі і брехатимуть, на правдивому тлі нероздертих ще ран,
в дитинстві била коліна, але з віком перейшла на серця й уста,
які ззовні були цілими, але стали недопалками, що догорають до тла.

є слова, які відбирають мову.
є люди, які відбирають життя.