ти тікай звідусіль, моя святосте, все не те.
надто терпко тут, краще зріж мене, розітни.
я занадто пустельна, аби уриватись в сни,
я занадто складна, щоб ламати усе просте.

ти тікай, моя святосте, я тобі не суддя.
тут давно кровоточить, бракне підлоги й стін.
не любов, а в'язниця: в кожній з твоїх країн
я вбивала, немов приречена, мов не я.

ти тікай звідусіль, моя святосте, всі не ти.
не лишилося тут для тебе пустих кімнат.
я не молюсь тобі. отримай свій шах і мат.
я не молюсь собі. та й інколи краще йти.