Это просто Вьюи блог

купуй, кого хочеш.
у цьому борделі.
гарні й бридкі,
сумні і веселі.

купуй, кого хочеш,
якщо маєш гроші.
зрадливі і вірні,
погані й хороші.

купуй, кого хочеш.
за гривні чи ласку.

за ласку - людину,
за гривні - маску.

інколи відстань лягає бар'єром в відносинах.
очі в сльозах, руки холодні, мов небо.
кохання моє іще не віджило від осені,
а надворі зима, без тебе…

інколи відстань шкребе по замерзлих вікнах,
б'ється об дзеркало, малює серця на шпалерах.
у мене твій образ - в душі, в голові й на стінах,
та через відстань, все це здається химерним.

так просто брехати комусь в очі, коли у тебе правда за спиною.

обіцяю не любити тебе з понеділка,
і не згадати, як болить у вівторок.
чи як на серці все ще в середу гірко,
а в четвер не звонити, хвилин з сорок.
у холодну ще пору, в п’ятницю зранку
ми розійдемося всоте, без сварок.
у суботу ти знайдеш цікавішу коханку,
яка не любить твій запах цигарок.
до неділі вже вічність проспала,
я ж обіцяла когось не любити,
в понеділок вже тебе не кохала,
а правда, спокійніше так жити?

двічі не падай в один смуток
коли добре знаєш,
чого хочеш.
коли перед тобою нові маршрути
підбирай бажаних,
а не охочих.

я б могла стати чудовою жінкою -
ідеальна коханка,
повна турботи,
ти ж знаєш, таких заводять зранку, іноді
до чаю, до того, як піти на роботу.
цілувала б стомлені руки, та готувала б вечері
і завжди за собою обіцяла б мити посуд…

я б стала чудовою жінкою,
зробила б ремонт, поміняла будинок.
ідеальна коханка,
повна турботи,
та на відміну від тебе, в мене була б родина.
а не стіни… і самотні суботи.

невже я справді тобі щось винна?
та знаєш… спасибі за спокій.

ти часом пиши

як твої справи

і мені стане спокійніше

що в тебе все добре,

як завжди.

випадковості не випадкові.