Это просто Вьюи блог

в твоїх обіймах наче на чужбині:
тепло, затишно, та хочеться втекти.
і очі в тебе по-чужому сині.
ти на яву, але в думках не ти.

в твоєму ліжку наче на курорті -
короткий брейк від справжнього життя.
мені миліш моя холодна постіль.
і я з тобою, але це не я.

я прийшла до тебе. годі дутися.
ти не зможеш довго ображатися.
я найкраща в світі підлабузниця.
посварились, можна й покохатися.

будь собою до останніх днів,
йди поважно, не шукай пробачення,
і пам'ятай, чим більше гарних слів,
тим менша їх вага, ціна і значення…

ти втомлена. виснаженість кидається в очі, та тільки тому хто тебе розуміє і читає мов ренгтен.

ми жалимо себе і ти хто з нами,
ми п'ємо кров і хочем доброти,
нас вже погорло залило гріхами,
і ми не хочемо на верх вспливти.

ти знайдеш свій едем, ти не хвилюйся,
це справа очевидна, за те я навіть не молюся.
але повинен річ таку ти зрозуміти,
не можна лиш чекати й так, без діла все життя прожити.

ти прийдеш до мене. я це знаю. моє легке дихання буде лоскотати твою шию. тремтіння, у вигляді легкого, приємного ознобу, виникнувши десь, біля дотику моїх губ, почне свою подорож по всьому тілу. спочатку це тремтіння торкнеться ключиць, потім перенесеться на плече. через кілька секунд, водоспадом спуститься по руці до зап'ястя. дихання почастішає, стане переривчастим і непостійним. десь на рівні сонячного сплетіння з'явиться маленький клубок. маленький, м'який і приємний. спочатку майже невагомий, ледве-ледве. через декілька секунд він стане схожим на цунамі. це неначе, катаючись на американських гірках, летіти вниз. немов 120 на порожній автостраді.

тепло, як унікальна субстанція, як вірус, який не зупинити, почне поширюватися по сантиметрам твого тіла. доторкнеться до кожної клітини дурманним теплом. кров у жилах скипить і гарячої хвилею нейтралізує залишки злорового глузду в твоїй голові. знаєш, до мене прийшло розуміння того, що пристрасть як стихія, рушить і ламає все на своєму шляху…

що потім? потім серце повернеться в свій ритм, почуття в норму, залишиться лише відчуття легкості у всьому тілі, хвиля бадьорості, яка обіллє тебе з ніг до голови крижаними струменями.

з цих пір, я буду завжди знаходитися десь поруч з тобою, десь на грані твоїєї підсвідомості. я буду завжди.

треба кохати по-французьки, кохатися – по-німецьки…
і йти – по-англійськи, щоб завдавати якомога менше болю.

я не блефую, повір,
моїй щирості немає меж -
мені й справді байдуже з ким ти спиш,
і тобі, здається, теж.

мамо, в мене скільки не пред’явлених рахунків,
листів, що не знайшли адресатів,
стільки слів переношених, які я не можу сказати.
скільки всього, що не дає мені спати…

я все частіше твоє "ми" ділю на два.

ти лиш міцно тримай, не впусти.
ми поділим на двох одні крила.
у нас буде маленький будиночок, милий.
і діти, красиві… як ти.

ти знаєш, бувають нові поцілунки.
ніхто не каже, що смачніші твоїх.
бувають люди інших гатунків.
не кращі, не гірші - просто живі.

вулиці схожі на потерті шпалери
кажу: не малюй на них. не вмієш. не гарно.
а весні все одно. вона на панелі.
тільки платити дорого і марно.

волосся наелектризоване
коротким кашеміровим пальто.
твоя душа напівзруйнована.
сьогодні ще один невтішний злом.

розбіжності в твоїм оточенні
умовно 50 на 50.
насамперед, то хулігани й збочинці.
приходять, йдуть. бо мають дублікат.