я хочу тобі рівно стільки ж — скільки було у мене.
рівно стільки ж тепла, рівно стільки ж щастя і неба.
рівно стільки ж бажань і дихань на повні груди.
постарайся хоч трішки мене не забути.

— слухай, весна цього року, напевне, з якимсь прокляттям:
я забуваю усіх. я забуваю задля чого мені торік хотілося жити.
задля чого кидалась у душу самого світу. задля чого була
й ким була безутішно хвора. зрештою, добре, що я забуваю.
добре, що лишилася тільки втома.

— отож, слухай.
я давно перестала злитись. у мені тепер стільки смирення,
що в нім можна було б втопити усіх праведників і убогих.
я тепер розумію біль на усіх нам відомих мовах.

я тепер тільки знаю, що дволикість усім нам личить.
я навіть не певна чи впізнав би ти зараз моє обличчя.

але я хочу тобі рівно стільки ж — скільки було у мене.
рівно стільки ж зізнань, рівно стільки ж кохання до неї.
я хочу тобі тих ранків, коли вона буде схожа на янгола.

я хочу, щоб вона тобі зрадила.

і щоб попри все це ти не переставав її хотіти.
щоб вона тобі марилась, щоб була тобі світлом.
щоб вростала у тебе, наче в землю вроста коріння,
я хочу, щоб ти нею жив. я хочу, щоб ти нею вірив.
щоб всі інші були даремні. щоб всі інші були безликі
щоб вона тебе знищила, а ти не продовжував жити.

я хочу тобі рівно стільки ж на відчай ночей багатих.
і днів тягучих, що злістю залитих. без міри.
екс-коханий, у біблії кажуть прощати,

як добре, що я їй невірна.