мою печаль и мою грусть, давно ты знаешь наизусть...

от і все. їду додому. не хочеться прощатись зі своїм улюбленим містом, але надіюсь до нього я ще повернусь, можливо й не один раз. їду до вас мої ріднесенькі, вже зовсім скоро ми знов будемо разом! дякую тобі Париж за ці чудові дні!!! люблю тебе дуже :(

я так скучаю за вами: (ніби все добре, але чогось не вистачає! хочу побачити вас, заобіймати, поцілувати… люблю вас, мої найкращі, найрідніші

який ж ти в мене хороший! сама собі заздрю)

та я вже заїбалась
як ж воно надоїло! встаєш кожен день і бляха те саме

квазімодо уїбланскє

хочу літо
встаєш тоді, коли ти хочеш, спішити не треба нікуди, захотіла пішла гуляти, захотіла сидиш дома, захотіла поїхала кудись. сидиш до ночі в неті і не думаєш про те що зранку не встанеш. не треба іти на навчання, не треба вчити шось вечорами, переживати за їбані семінари, часу хватає завжди на все, проводиш час з тими, з ким добре, а не з тими з ким треба, читаєш те, що подобається, а не посібники з тих предметів, які ти в сраці мала. нема оцих тупих думок, які можна легко звалити на осінню дипресію. літо - це не просто назва пори року, літом життя якесь не таке, літом краще, хочу літа…

В октябре мы становимся старше,
Остываем от страстного лета,
И под пледом, с работы уставшие,
По квартирам прячемся где-то.
Чай завариваем зеленый,
Вместо рома, текилы, самбуки,
Смотрим старые «мыльные» фильмы,
Согревая холодные руки.
Иногда мы бываем простужены,
За окном ведь почти что вьюга.
В октябре нам скучать положено,
Вспоминая, без слов, друг друга.

"на хороших не тянет."

тяне на їбанутих))

Обожаю людей, которые заставляют меня смеяться. Я правда думаю, что смеяться — это то, что я люблю больше всего. Это лечит множество болезней. Возможно, это самое важное в человеке.

їбана реклама на вьюі, ти блін вже заїбала! я можу клікнути по якійсь сторінці без твоєї появи???
ПРОПАДИ

моя лінь колись мене вб'є…
а поки вона ще не повністю мною заволоділа то треба знов іти вчитись(

а я люблю свій СНУ ;)

пройшов місяць, а він вже став рідненьким) ця толпа біля розкладу, 403 аудиторія) вже звикла до одногрупниць, до майже повної відсутності хлопців на потоці, до французької кожного дня, до перерв за Центральом, вже встигли нормально прогуляти, хто й проспати, хто отримати 2) вже помітно перші результати, досягнення. хтось встиг полюбити французьку мову до нестями, а хтось зрозумів, що це не його (
і я зовсім не жалію, що не свалила з свого рідного Луцька!!!

…що там не говори, а найгарніші дівчата вчаться на ІІФ) і моя 15 група найкраща:3

всім нам хочеться одного - бути потрібними

я баба. а значить я незнаю шо я хочу! і настрій в мене міняється 25 раз на день.

семінари семінари семінари!
надоїло вже(

ненавиджу себе! навіщо я відштовхую від себе все, що мені дороге? а потім звичайно мучусь(