@vidlunya
VIDLUNYA
OFFLINE

Жалюгідний сарказм і пуста іронія..

Дата регистрации: 23 марта 2013 года

Персональный блог VIDLUNYA — Жалюгідний сарказм і пуста іронія..

Іноді буває надто складно розуміти людей.

Іноді будь-які жести стають надто ексентричними.

Знайте одну річ:

Якщо щоночі людина бажає вам солодких снів, а щоранку запитує"як спалось"і"які ви бачили сни",

ви просто не можете вважати її чужою.

Люди потребують всього лише 3 речі:любові, турботи та піклування.

ТОму просто будьте уважними.не прогавте людей що в змозі дати вам це, просто так, "за красиві очі".

коли людина своїм дурним повідомленням або ж дзвінком може сколихнути усе і інсценізувати вибух в середині

намагайтесь не тратити її

І коли я кажу "не трачайте людей" я маю на увазі:вам дуже довго болітиме.

Я б віддала бодай не всю себе у твої субтильні руки, у твоє прожите з горем нерозділеного щастя серце.Бодай не всю душу.

Я б просто любила і вірила,

чекала б і знала,

що зараз відчиняться двері, немов би у потойбічний світ, і знову важким кроком, втомленим від очікування зустрічі, зайдеш ти!

Я як завжди обійму і ніжно поцілую(так як тоді, як вперше) і заходитимусь розігрівати вечерю, яку, як не дивно, ти їстимеш зранку наступного дня.

Я звикла уже до твоїх безнадійних робочих буднів, я розумію і ціную усе що ти коли-небудь робив для мене.

Хоч ти і невблаганно мовчиш, я все ж відчуваю наскільки ти любиш мене, ти дихаєш любов'ю, ти вдихаєш мене у себе.

Я читаю тебе немов книгу, з початку в кінець, і роблю закладки у тобі, аби перечитувати ще раз і ще, ти ж бо ніколи не втрачатимеш сенс.

І байдуже, жодна краплинка сірої буденності не преповнить нашу чашу почуттів.

Ми танцюватимемо вальс під дощем, І щем поміж ребрами буде пекти.

І щоб там не сталось, я любитиму тебе, віритиму тільки тобі, цінуватимему, цілуватимему, і молитиму Бога за тебе.

Бо ти ж мій унікальний, до болю справжній та просто найкращий.

ТИ щораз закладатимеш моє неслухняне пасмо за вухо і ледь чутно шепотітимеш:

—Кохана, ти чуєш, я ніколи тебе не залишу, навіть коли ти сама будеш благати мене про це, ти ж бо моя "маленька незалежність" хоч і повністю залежу від тебе.

НЕ смій!

чуєш?

НЕ смій ніколи нарікати на себе!

Розумію що нетерпляча,

навіть іноді дика.

Та не смій ніколи опускати руки.

Ти ж згодом пожалієш про це

НЕ нарікай на своє життя

Твори власну історію, кольорову,

не схожу на інші.

Насправді, негаразди приходять у якись звичайний вівторок о сьомій годині вечора, коли їх зовсім не чекаєш.

Світ топився твоїми мріями
І лягав з ними вкотре змирившись,
Він терпів тебе непостійну,
Змінюючи завжди осінь на зиму…

Світ чекав на твою рішучість
А вона ніби грала у хованки,
Заховалась десь глибоко в серці,
І здавалось не вийде ніколи.

Світ хотів тебе бачить щасливою
Та розклав усе по полицям
А ти з народження була схибленою
І досі вважала що це дурниця!

(с) Наталія Атлас

Я Воїн! Я боротись звик
за справедливість чи за волю,
Я Воїн!Я живу! НЕ зник!
І сам творю я власну долю.

Я боєць! Мене не здолати.
Я знаю для чого живу!
Я буду іти та й волати!
Загину, то й знов оживу…

Я дикий звір, незвіданая плоть
Буду іти до цілі крізь зневаги
за необхідності повзтиму хоть,
І цим я заслужу поваги!

(с) Наталія Атлас

У тебе були очі неповторного кольору і я взагалі, якщо чесно, боялася тебе любити.
Ти начебто був, а начебто як і не був.

Хочу писати про тебе. Нанизувати довгі рядки тексту про твою посмішку, а потім закривати очі і бачити твої очі. Відчувати поряд твоє дихання і бачити невидиме клеймо від твого поцілунку на шиї. Писати речення про твої руки і сплітати наші пальці. А вкінці написати про спільні вечори, коли я ось так сиділа і писала про тебе.

Після нас, напевно, залишеться багато листів, текстів і слідів нашої любові. Наші написані думки, які об'єднали нас. Я розумію, ми будем жити, доки я буду писати про нас. Адже Ти - вигадка уяви. І, як не прикро визнавати, ти живеш лише на сторінках мого щоденника.

Мушу сказати " я шукаю тебе у реальності". Не дозволяю собі думати, що тебе не знайду. Шукаю тебе щодня і увесь час прохожу біля тебе. Я майже зустріла тебе. Тому просто вірю у твоє існування. І просто кохаю, хоча ніколи не зустрічала тебе.

Писати про нас - це невидимий звязок між нами. В мене, навіть, таке відчуття, що усе написане мною є прочитане тобою. Букви, слова, речення…все для твого існування, для нас.

Вірю, що одного разу ми будем реальні. Не буду вигадувати деталі наших історій. Коли ми будемо разом не треба буде більше писати. Ми будем насправді живі і слова сказані мною не матимуть ніякого значення. Навіщо всі ці тексти, коли моя рука буде в твоїй долоні…
А зараз я можу довго описувати твою руку, доки не відчую її дотик до себе.

Бог створив тебе досконалим…

а ти знівечив свою душу…

покалічив своє тіло..

І так і не перестав жалітись на життя…

(с) Наталія Атлас

Це не радість, це всього лиш істерика…

Від того, що нарешті все із памяті стер…

Це не образа…це безглузда ілюзія…

біль, який не втамує жодна поезія…

Це не слабкість…це вічна байдужість…

Марна віра…та награна схожість…

Це не щастя…це незграбна фантазія..

деградація душ…амнезія….

(с) Наталія Атлас

Ніч ніжна…Ми самі..

веселе літо і трішки кави

Ти пам'ятаєш? звісно ж ні!

тобі давно це не цікаво!

Ніч тиха…ми разом

щасливий погляд й теплий дотик

я згадую усе щоразу

і це для мене як наркотик..

(с) Наталія Атлас

Наша музика закохалась…

Можливо і нам пора…

я б від світу ізолювалась

і це була б наша власна гра…

Та ти ж знаєш було б прекрасно…

бути разом з дня у день

ми закохалися одночасно

і почалося усе це з пісень

(с) Наталія Атлас

Як шкода що неможливо повернути час назад..

неможливо повернути усі ці моменти…коли ти був настільки щасливий, що здавалось нічого краще бути не може!

Неможливо повертути ту усмішку, той погляд..ті обійми..

Здавалось нічого особливого, але це так потрібно..

І як би ти не намагався це все повернути все марно…

Адже це тільки для тебе щастя..а для когось це всього лише уривок із життя…

(с) Наталія Атлас

Інколи ти брешеш занадто відверто..

Інколи ти відчуваєш занадто показово..

Інколи ти кохаєш занадто ліниво..

Інколи ти віриш занадто віддано..

Інколи ти хочеш занадто сонно..

Інколи ти потребуєш занадто незграбно..

Для всіх це дивно..але в цьому твоя особливість..

(с) Наталія Атлас

VIDLUNYA

Самые популярные посты

6

Я Воїн! Я боротись звик за справедливість чи за волю, Я Воїн!Я живу! НЕ зник! І сам творю я власну долю. Я боєць! Мене не здолати. ...

6

Наша музика закохалась… Можливо і нам пора… я б від світу ізолювалась і це була б наша власна гра… Та ти ж знаєш бу...

6

Бог створив тебе досконалим… а ти знівечив свою душу… покалічив своє тіло.. І так і не перестав жалітись на життя… ...

6

Світ топився твоїми мріями І лягав з ними вкотре змирившись, Він терпів тебе непостійну, Змінюючи завжди осінь на зиму… Світ ч...

6

Головне: тримати ноги в теплі та спокій у серці.

6

Насправді, негаразди приходять у якись звичайний вівторок о сьомій годині вечора, коли їх зовсім не чекаєш.