Жалюгідний сарказм і пуста іронія..

Коли я втратила близьку людину, знаєте, я так само їла, так само сміялася з друзями, так само розмовляла. У мені зовні нічого не змінилося. Але ніхто з вас не знав як я зламалась всередині, як я вщент розлетілася. Як на шматочки подрібнила все, і ніхто цього не помітив. Тому що зовні я була такою же.

Ти причина мого безсоння. . причина втрати апетиту … причина байдужості до всього що відбувається навколо …ех…це все мої безмовні почуття до тебе … не варто було давати мені помилкових надій. (с) Наталія Атлас

Так радісно коли ти чуєш свої старі улюблені пісні..і розумієш що ще не забув слова….те саме ж коли дивлюсь на тебе…і розумію що не забула усе що відчувала тоді! (с) Наталія Атлас

чекати твого рішення - не можливо
чекати поки ти відповіси на повідомлення - не можливо
дивитись тобі в очі - не можливо
а написати тобі першою то це взагалі фантастика, але чогось я це роблю все частіше і частіше
мене до тебе тягне просто
знову цим відчуттям, вбивати себе, не можливо просто.*

(с) Наталія Атлас

краще б ти плюнув мені у обличчя, аніж у душу… обличчя я б витерла, а ось що робити з душею?

Так, для вас я, здавалось би, нормальна, проста. часто усміхаюсь.
Але ж ви не здаєте чого мені коштує цей зовнішній спокій і стриманість.
Говорите іноді, що я сильна…але не знаєте, з яким болем, стражданнями я такою стала..

(с) Наталія Атлас

не думай… просто зроби… скажи те, що думаєш... признайся в своїх почуттях... все ж краще спробувати, ніж потім все життя шкодувати..Повiр в себе i добийся любою цiною….Не здавайся, коли пройшов бiльшу половину шляху!…. Другої можливостi може й не бути!!!

(с) Наталія Атлас

Хочеш кохати? Будь ласка, кохай?

Хочеш мене, то підходь забирай,

Усю забирай і шо хочеш роби,

Тільки, бл*дь, мозок, прошу, не *би…

від своєї нерішучості, я хочу спалити себе на кострі..

може хоч тоді на душі стане тепліше!

(с) Наталія Атлас

Є люди, як наркотик - знаєш, що не можна, а тягне… А є люди, як торт - солодко, смачно, але вже нудить.

(с) Наталія Атлас

Ну хто вигадав що ранок - це світла і радісна пора?

Коли ти просинаєшся кожного ранку, і розімієш наскільки все погано..

(с) Наталія Атлас

Мені говорять, посміхайся друже!

Посміхайся сильніше.дужче,

бо в цьому вся хитрість,

тому посміхайся до тиші!

Можна мовчати, коли

немає кому вилитись щирістю,

можна мовчати, хоча

очі наповнились вірністтю…

Можеш залишитись, тут де

цінують слова повні мороку…

Можеш піти,

та не терпіти до обмороку!

Та завжди посміхайся, благаю,

Почувай себе трохи вільніше…

Посміхнись якомога сильніше,

Я на це з нетерпінням чекаю! © Наталія Атлас

Як добре що ти є!

Тільки ти підтримаєш мене, коли на душі скребуться кішки…

Тільки ти мене розвеселиш, коли я тільки но плакала…

Тільки ти заспокоїш мене…і подаруєш радість,

Тільки ти заставиш повірити що все буде добре..

Тільки з тобою я можу говорити просто від душі…не підбераючи слова…

Тільки тобі я можу довіритись..

розказати усі секрети…поділитись таємницею..

І мені байдуже, що про це буде знати хтось інший, мені байдуже що мої таємниці дійдуть до чужих вух…це твій вибір розказати їх чи ні…. я тобі просто довіряю…

А довіру заслужити не так легко…

© Наталія Атлас

Люди..ну чому ви не ідете з життя раз і на завжди…ви ж, зазвичай, знаходите спосіб нагадати про себе…зробити знову людині боляче…просто так…навідь не осмисливши цього самі…Вас не можна викинути з думок, ви там назавжди, ви просто звичка… така ж як пити каву зранку, чи прокидатись від звук набридлого до бісиків будильника…

Навіщо звикати до людей..які тільки роблять вигляд що ти їм дорогий…

навіщо вірити тому, хто просто тебе використовує..як чернетку…на яку через всі нутрощі вилізуть назовні думки і мрії…а цього не дооціниш…помнеш та викинеш через вікно…а хтось підбере…прочитає….переосмислить..

І от тобі на хвилину здасться що ти знайшов людину яка тебе розуміє, яка підтримує…здається буде поуч завжди…не покидатиме ні на мить… А ця людина всього лише перечитає декілька раз та їй набридне…А потім Вона спалить…усе що написано, разом з частинкою душі

А ти благатимеш не нагадувати про себе ніколи…а потім просто забудеш….

Та людині буде мало тільки частини душі…вона повернеться знову в твоє життя буде топтати душу знову і знову…доки ти не закричиш…істеричним криком…

Я так хотіла перевернути цей світ догори ногами, а превернула лиш чашку чаю…© Наталія Атлас