Люди..ну чому ви не ідете з життя раз і на завжди…ви ж, зазвичай, знаходите спосіб нагадати про себе…зробити знову людині боляче…просто так…навідь не осмисливши цього самі…Вас не можна викинути з думок, ви там назавжди, ви просто звичка… така ж як пити каву зранку, чи прокидатись від звук набридлого до бісиків будильника…
Навіщо звикати до людей..які тільки роблять вигляд що ти їм дорогий…
навіщо вірити тому, хто просто тебе використовує..як чернетку…на яку через всі нутрощі вилізуть назовні думки і мрії…а цього не дооціниш…помнеш та викинеш через вікно…а хтось підбере…прочитає….переосмислить..
І от тобі на хвилину здасться що ти знайшов людину яка тебе розуміє, яка підтримує…здається буде поуч завжди…не покидатиме ні на мить… А ця людина всього лише перечитає декілька раз та їй набридне…А потім Вона спалить…усе що написано, разом з частинкою душі
А ти благатимеш не нагадувати про себе ніколи…а потім просто забудеш….
Та людині буде мало тільки частини душі…вона повернеться знову в твоє життя буде топтати душу знову і знову…доки ти не закричиш…істеричним криком…