моймечты

до чего же весело было мне вчера)

5 месяцев значит уже… да… нахуй было этот цирк устраивать и играть на моих нервах.. разве так сложно взять и просто сказать ты меня уже заебал, надоел, не нравишся мне больше и шел бы ты нахуй мальчик… ей Богу…
счастья тебе уже не моя

наконец то отпустило

в идеале ты должна бы обо мне думать когда наступаешь на люки

Боже, что же мы наделали

Він зустрів її на вечірці. Вона була настільки чарівна, що багато хлопців Задивлялись на неї, в той час, як він був посереднім та звичайним і не привертав нічиєї уваги. Під кінець вечірки він випадково зустрівся з нею і запросив випити кави разом з ним. Дівчина була здивована, але ввічливо погодилась. Вони зайшли в затишну кав’ярню. Він так нервував, що боявся промовити й слово, а вона почувала себе некомфортно і мріяла швидше піти додому. Раптом він попросив офіціанта: «Принесіть, будь ласка, кави з сіллю».

Всі навколо здивовано озирнулись на нього - який дивак! Він густо почервонів, посолив свою каву і випив її. Вона запитала серйозно: «Чому у вас така дивна звичка?» І він відповів: «Коли я був маленьким хлопчиком, я жив біля моря, я любив гратися на узбережжі і відчувати присмак моря - солоний і терпкий. З тих пір я завжди п'ю солону каву і кожен раз згадую своє дитинство та рідне місто, за яким я так сильно сумую, я думаю про батьків, які й досі живуть там.» Слухаючи його, вона не могла стримати сліз, він глибоко зворушив її. І вона зрозуміла, що це його справжні почуття, які йдуть від самого серця.

«Людина, яка так відкрито і щиро говорить про свою тугу за рідними, дійсно любить свій дім та піклується про нього», - думала вона. І дівчина теж почала говорити, вона розповідала про свою батьківщину, про дитинство і сім'ю. Це була справді цікава та захоплююча розмова, вона стала початком їх романтичних відносин. Молоді люди продовжували зустрічатись. Дівчина зрозуміла, що цей хлопець - саме той, хто їй потрібен: терпимий, добрий, теплий та турботливий. Він був таким хорошим, а вона ледве не втратила його. Спасибі солоній каві!

Їх історія стала справжньою чудовою історією кохання: принц одружився з казковою принцесою і вони жили дуже щасливим життям. Кожного разу, коли вона варила каву для нього, додавала трішки солі, саме так, як він і любить.

Через сорок років він помер і залишив листа для неї: «Моя найдорожча, пробач мене, прости за мою брехню, довжиною в життя. Єдина неправда за все наше життя - це те, що я люблю солону каву. Пам'ятаєш наше перше побачення в кав'ярні? Я тоді дуже нервував, і насправді я хотів цукру, але чомусь попросив солі. Тоді було важко щось змінити і я просто почав говорити. Я навіть не сподівався, що ми можемо бути разом. Я багато разів намагався сказати тобі правду, але я дуже боявся цього. І я пообіцяв собі, що більше ніколи тобі не брехатиму. Тепер я помираю і вже не боюсь нічого, отже я говорю тобі правду: я не люблю солону каву, вона дуже гидка на смак. Але я пив її все своє життя, з тих пір, як зустрів тебе і ніколи ні на одну хвилинку не пожалкував про будь-яку річ, яку я зробив для тебе. Те, що ти була зі мною, - це найбільше щастя мого життя. І якби я міг жити вдруге, я все одно хотів би зустріти тебе і прожити з тобою все життя, навіть якщо б я знав, що знову буду пити каву з сіллю.»

Останній його лист став зовсім мокрим від її сліз. Іноді, коли її питають, яка на смак солона кава, вона відповідає: «Вона солодка.»

И не могу сказать, что не могу жить без тебя — поскольку я живу.

Иосиф Бродский

все ровно.. пускай даже ты нервная,
но такая одна.. такая ночная
и нежная, такая вечная.
хочу остановить этот момент,
остальное не важно, честно.
тлеет парламент.. дым танцует,
он будто тоже ждет поцелуя.
все будет - от нежности до изнасилования.
не важны клятвы и обещания
ты рядом.. какие еще другие желания?

12 20 посилка

А чё чё

под разными одеждами все мы похожи.

сука бля як холодно!!!!! осінь ти ахуєвша!

Последнее время ей казалось, что секс с нею для мужа был чем-то вроде — как ей вообще могло прийти такое в голову? — католической мессы. Достаточно прийти в костел, ни о чем не думая, а потом неделю можно жить спокойно.
Может, так у всех? Возможно ли неутолимо желать того, кого знаешь уже несколько лет, кого видел, когда он кричит, блюет, храпит, мочится, не смывает после себя в клозете.
А может, это не так уж и важно? Может, необходимо только вначале? Может, хотеть лечь с кем-то в постель не самое важное, может, куда важней проснуться вместе утром и приготовить друг другу чай?

Мужчины с Марса, женщины с Венеры

1. Я старомодный парень. В отношениях главное — доверие, а если оно пропадает, то и остальное летит к чертям.
2. Женщина гораздо сильнее мужчины. Когда женщина говорит «все, хватит», это значит «все, хватит». Мужчина всегда будет валяться у нее в ногах в надежде вернуть. Я валялся. И почему-то счастлив.

3. Возвращение — хорошее слово, чуваки.

4. У меня был чертовски долгий путь назад. Когда вы сидите на скамейке запасных целых десять лет — так, как сидел я — вам становится стыдно даже вполголоса сказать кому-то о своем возвращении.

5. Люди очень боятся тишины. Очень сильно боятся, потому что не знают, что она означает. А я люблю тишину. Она идет людям на пользу.

6. Я изменился. Но внутри меня есть что-то, что не изменится никогда. И если я на секунду ослаблю хоть одну пуговицу, ад вырвется из меня наружу.

7. Мне хотелось бы верить, что сегодня у меня есть во что верить и за что сражаться.

8. У меня русская герлфренд. Только она не любит, когда ее называют русской, потому, что она украинка.

9. Люди полагают, что я жру наркотики, размахиваю кулаками и все такое. Похоже, они думают, что по ночам у меня вырастают рога и хвост.

10. Что касается женщин, я уже давно прошел через такой период, когда ты не хочешь просыпаться рядом с ней утром и готов пристрелить себя за то, что остался с ней вечером.

А я-то думал, Вы счастливая,
Когда одна на склоне дня
Вы шли такая горделивая
И не взглянули на меня.
А я-то думал, Вы счастливая.
Я думал, Вы счастливей всех,
Когда смотрел в глаза игривые,
Когда веселый слышал смех.
Глаза то нежные, то строгие,
Но в них тревога, в них беда.
Наверно, Вас любили многие.
Вы не любили никогда.
На Вас глядят глаза влюбленные.
Им не понять издалека,
Что в Вас тоска неутоленная,
Святая женская тоска.
И мысль одна неодолимая
Вам не дает ни спать, ни жить:
Что это мало — быть любимою,
Что надо любящею быть.
Святая, гордая, красивая…
Я слышу ваш веселый смех.
А я-то думал Вы счастливая,
Я думал, Вы счастливей всех.