HEY KISA

Коли здається, що ти морально вбита, спробуй сказати собі "я ахуєнна, в мене все буде заєбісь. і клала я на всіх!" Повторяй це 1000 разів! І тоді ти повіриш в це!

Тільки не ний. І не плач.

Обожнюю!!!!!!!!!!

Обожнюю!!!!!!!!!!

Я тебе обожнюю!!!!!!!!!

от тільки, що виписала тут все про наші відносини, а потім стерла все нахуй.

те, що було між нами і залишиться між нами.

я можу сказати тільки про те, що є зараз.
бо зараз немає нічого!
він опустився до найнищого рівня!
гуляє з бидлоттям, він дуже змінився.
і я не бажаю його знати!
я навіть не відповідаю на його "привіт".

Якщо його можна було назвати моїм хлопцем, то це був Ваня.
лол
Але взагалі я думаю, що хлопця у мене ніколи й не було, всі відносини короткочасні і не серйозні.

п.с. довго аск шукала?

питаємо!
відповідаю тільки на блог.

Я втрачаю голову! Я неймовірно скучила!

В неділю Настя каже: "в мене вдома є ві-фі сусідів, свій і ще інтернет. Якщо виключать мій ві-фі, то буде сусідський. А інтернет не пропаде. "

Декілька хвилин приходить смс на тел: " Пропав і мій ві-фі і сусідів і інет:("

Вгадайте хто лох.

Пройшло 3 тижні після нашої останньої переписки. Так званої "завершальної".

І от, сьогодні я побачила тебе. І я б привіталась аби привітався ти, але ти тільки дивився. Напевно, не зрозумів що сталось. Напевно, не очікував, так як і я.

От таку нашу зустріч я не уявляла, я навіть не думала про те, що ми зможемо зустрітись і тому це сталось.

Якби там не було, а я дуже сумую за тобою. Просто за нашим спілкуванням. Мені дійсно цього не вистачає. На тебе ніколи не буде заміни.

Неграмотна шлюха видалила фотку з моїм коментарем з інстаграма.

Як шкода. А я думала буде бунт і кіпіш.

Я неймовірно зла. Другий день не знаю спокою. Дійшло до того, що я навіть не можу описати ситуацію на блог, бо дуже вже багато зайвих читає мене. Вперше пошкодувала, що ти читаєш мій блог.

Я нікуди не можу від тебе подітись.

Ми самі створюємо собі проблеми. Реєструючись в соціальних мережах, вк, вьюі та інста. Ми власноруч виставляємо своє життя, свої проблеми на показ! Всі можуть знати з ким я сьогодні сиділа в друзях, з ким завтра піду гуляти, чи який у мене зараз душевний стан. І ми просто звикли виставляти все на показ. Життя онлайн тепер значить набагато більше. А потім ми самі себе караємо за це і хочемо позбутись. Але не можем. Це звичка, як куріння.

І от звідси в мене виникає ненависть до людей. Хтось щось десь напише, якийсь маленький пост, який зможе перевернути все ваше відношення до людини. І думаєш "краще я б цього не бачила". Так, краще я б була сліпа і не бачила людських недоліків. Жити було б простіше. Я б не змогла ненавидіти людей. Я б добре до всіх ставилась і любила всіх. Але ні, 100% зір, мать вашу!

Я вже нічого не хочу. Ніякого обміну з німцями не хочу. Треба вибрати подарунок для сім'ї в яку поїду. Цим займусь в неділю. Треба знайти якийсь одяг, що не промокає. І потім вже через тиждень ми їдемо. Бажання 0. Хочу літа.

Добраніч.

Немає часу ні на що!

Прийшла сьогодні і завалилась спати.

Дуже важкий і напружений навчальний процес.

німці люди не зрозумілі!
2 дня морочать мені сраку
українці все таки найкраща нація!!!!!!

Дзвонить якийсь номер, я піднімаю трубку:

— Добрий вечір, Ванесса. Це Ольга Василівна (моя вчителька з нім.)

— Прівєт. Ой, вибачте. Дорий вечір, Ольга Василівна.

Ну ми поржали мінут 5 і далі говорили чого вона дзвонила.

Абажаю її.

Була ж я літом в селі, село знаходиться біля Світязя.
Дзвонить мені Настя:

— Ванес, а в мене гроші не їсть?
- Чого?
- Ну я ж дзвоню в іншу область
- Што? аззазазазазаззазазааза, в яку іншу?
- Рівненську, нє?
- Азаззазазахахахааххаха
- Ой, я попутала шось