Shpilevska

О, ці поцілунки в носик, посиденьки в парку, ці обійми, вечірні проводжання додому. романтикааа

ти мені потрібен. от тепер я з гордістю це можу сказати. потрібен.

потрібен твій голос, твої теплі пальці, твої губи, очі. ВСЕ ! це вже просто прив'язаність. серйозно.

я справді не очікувала, що все так обернеться. це чудово. це дійсно чудово: *

Знаєте що ? Я вирішила почати свій шлях до самовдосконалення. Можливо це будуть малеееесенькі кроки, але все ж…

Отже так, мої недоліки:

1. лінива

2. егоїстична

3. іноді зла і агресивна

4. швидко прив'язуюсь до людей

5. мені швидко надоїдають люди

6. іноді неряха

7. сентиментальна

8.недалекоглядна

9. мене іноді, як понесе. то ніхто заспокоїти не може ;)

10. іноді нию.

11. сприймаю все надто близько до серця

12. не пунктуальна

13. неслухняна

14. іноді нестримана

15. люблю ображатись

16. не люблю, коли мені жаліються

17. іноді не можу підтримати людину

18. люблю ображатись :)

19. не виконую обіцяне

20. самозакохана

21. лягаю пізно спати

22. мало читаю

23. не доводжу справ до кінця

Ну ось, приблизно таке. Буду кожен день старатись щось викинути з цього списку. таак ;)

життя - досить складна штука. коли віриш в щось - нічого не стається. коли вже зневірюєшся до останньої краплини - все змінюється. хм. загадково, чи не так ? можливо. я зараз пишу просто банальщину, але мені все-одно. от просто все-одно. боже мій. який я егоїст !

взагалі, всі люди егоїсти. можливо не всі це помічають, але це так. абсолютно кожна людина - егоїст. я собі так зрозуміла, коли тобі погано - ніхто не допоможе. нііхто ! ти сам повинен викарабкуватися з цього багна. сам. ніхто не повинен це робити за тебе. та і кому ти потрібен ? так, можливо ви зараз скажете, що це занадто песимістично і можете зі мною 100500 разів не погодитись, але це так.

Новий Рік. Як це свято було важливим для мене ! Але не тепер. Воно втратило свою магічність, таємничість. Чому, коли дійсно хочеш вірити в диво - життя стає набагато гіришм ? Чому, коли дійсно щиро віриш - нічого не міняєтсья ? Ну от чому ? Поясніть. Я не розумію. Всі такі щасливі. Новий Рік. таак. класно. А мені взагалі настільки все-рівно. Настільки пустота всередині, що це вже нестерпно ! Мені не погано, ні. мені просто ніяк ! Такий величезний егоїзм на людство, на суспільство. Я не бачу майбутнього. Як мені хотілось кінця світу ! А навіщо далі жити: Ну от просто навіщо? Див не буває, життя тепер не цікаве. Та й взагалі - з кожним днем я в ньому розчаровуюсь ще більше і більше…

Ні, все нормально. Мені справді нормально. Взагалі, коли побачила вас разом вперше, трішки ошаліла. В голові в мене роїлися тільки такі питання: "як ти можеш з кимось зустрічатись ? Та хто ти такий, щоб мати на те право?" Але потім, я собі так подумала і зрозуміла, що кожна людина має право на щастя. І взагалі, це дуже добре, що ти щасливий, правда ! І я давно хотіла побачити тебе таким. Дійсно, я за вас рада. От, від щирого серця рада ! ;)

А знаєш. Я передумала. Більше ніколи тобі нічого не розкажу, не відкриюсь. А навіщо ? Все-одно не зрозумієш. І взагалі. Ти мене навчив одна важливу річ: нікому не розказуй, що в тебе на душі. Нікому. Половині на тебе все-рівно, половина тільки будь раді твоїм помилкам.

Мені без тебе легше. Набагато. Повір.

Ми майже не знайомі люди, але щось мене тягне до цієї людини. Ох, дурне відчуття.

Не буває таких людей, яких не можна було б замінити. Тому не вважай себе особливою. Мені все-рівно. Не буде тебе - все-одно буде хтось інший. Тим більше, ти досить дивна. Іноді я не розумію твоїх вчинків. Дивна-таки.

Завжди я переживаю через все. Завжди. Але більше такого не буде. Все, набридло мені ! НАБРИДЛО !

А знаєте в чому моя проблема ? В тому, що я занадто швидко прив'язуюсь до людей. І потім, в голові, прокручую своє майбутнє з ними. Але завжди, ЗАВЖДИ коли щось плануєш або ж просто мрієш - нічого не збувається. Ненавиджу себе за це.

Ну от як можна бути мені близьким другом і заздрити ? Як це так ? Що ти за людина така ? Знаєш, а я цього раніше і не помічала. Більше ніколи, нікому про свої незавершені досягнення не розкажу. Тільки мамі. Інші або заздрять, або їм все-рівно. Дурні люди 2.

Але я ненавиджу такі моменти ! Взагалі нічого нема. Ні-чо-го. Така величезна пустота всередині тебе. І як ти не намагаєшся її заповнити школою, уроками і навіть музикою - нічого не виходить. Все, немає в мене вже ні сили, ні бажання. Дурні люди.