Коли сидиш на холодній підлозі. Коли думок більше нема. Коли душа вже виплакана і вичерпана. Коли ненавидиш все. Коли хочеш втікти від самої себе. Коли хочеться вмерти і більше не відчувати ту ненависть і те відчуття непотрібності. Коли тобі настільки ПУСТО, що хочеться кричати, рвати одяг, втікати, бігти з шаленою швидкістю, будь-що, аби хоч трішки заспокоїтись. Аби відчути втому, яка поглине усе. Яка забере мої сльози, яка втамує мою дурість.

Будь ласка, прийди. Я хочу мати підтримку. Я так втомилась топитись у світі ілюзій та відчувати аромат горя в самотності. Я втомилася від манірності людей.

Мені треба яскравості. Мені треба тебе, мій таємний незнайомцю. Пробач, що я більше ніколи не відчую, пробачу, що терпітимеш ці істерики. Пробач, що я тебе ненавидітиму.

Я втомлена від світу людина.